Тарноруда на Хмельниччині: чудотворна ікона і рукотворні дива

Історія з селом Тарноруда, що у Волочиському районі, у мене склалася якась просто дивовижна. Спочатку прочитала про його принади у детективному романі подільської письменниці Лори Підгірної, потім поїхала туди, і зустріла абсолютно випадково залюбленого у це місце краєзнавця, і сама полюбила Тарноруду не згірше. Бо тут справді є що подивитися шанувальникам старовини. І починати треба з екскурсу в історію, а потім ще додадуться всілякі легенди. Коротше, плануйте на відвідини цього невеликого подільського села  цілий день, не менше! Щоб не бігати потім так, як ми, галопом по старовинному кладовищу, яке можна розглядати годинами!

700 РОКІВ ІСТОРІЇ ТА ЧУДОТВОРНА ІКОНА

Нині невелике село – тут живе трохи більше 800 осіб – колись було славетним містом, яке в ХVІ столітті, в часи правління магнатів Одроводжів, отримало Магдебурзьке право, мало магістрат, розвивало різні промисли і торгівлю та проводило чотири ярмарки на рік. Називалося воно тоді Розматинці. Саме в ті часи було зведено перлину цього села: костел Божої Матері Святого Скапулярію. Щоправда, спочатку дерев’яний. Його звели брати Коріатовичі і присвятили перемозі над ординцями у битві під Синіми Водами. У 1754 році його перебудував Олександр(Август)Чарторийський. Ймовірно, саме тоді в Тарноруді з’явилася священна реліквія – ікона Ісуса Милосердного Тарнорудського, яка зцілювала людей. Збереглися фотографії велелюдного паломництва до костелу. Кажуть, коли радянська влада захопила сакральну споруду, на даху знайшли купу костурів та палиць – опосередкованих свідчень зцілень. А ще конфіскували цілих 16 кілограмів золота. У Вікіпедії пишуть, що в ті нелегкі та криваві часи ікону Ісуса Милосердного вивезли до Польщі. Але наш провідник припускає, що вона залишилась в Тарноруді, і віднайшлася якраз на початку нашої, українсько-російської війни у 2014 році та незабаром святиня постане перед вірянами у всій  своїй красі.

Костел можна вважати першим пунктом нашої екскурсії. Незважаючи на скромне убранство, храм вражає. Товстелезні стіни, срібна чеканка-ікона, склепи у величезних підвалах. Коротше, тут треба обов’язково побувати, надто тоді, коли ікона Ісуса Тарнорудського повернеться додому.

Якраз навпроти костелу розташована іще одна старовинна споруда: палац Мордвінових(давніше він належав родині Mальчевських). Зараз тут міститься місцева школа. Палац має два поверхи, по боках його вінчають вежі. Збереглися з тих часів ще дубові вхідні двері, є зруйновані підпiрні мури та господарські льохи. Між храмом та будинком, як це завжди велося, було прокладено підземний хід, але зараз він засипаний. Цікаво, що на гербі Тарноруди  раніше красувалася біла троянда. Палац Мордвінових мені чомусь нагадав саме троянду.

РУКОТВОРНИЙ ОСТРІВ

На рукотворному острові на березі Збруча колись розміщався центр міста – магістрат, кілька храмів, митниця. Сьогодні у досить гарному стані ми застали перлину цього села греко-католицький храм Святого Станіслава. Мене він вразив убранством, вівтарем, старим, зі стертими клавішами органом та 200-літньою іконою. Ні, ще не все. Ще купіллю для немовлят, дверима, ключами…та всім. Звісно, ви це побачите на наших фото, але дух цього храму треба відчути самим! До речі, за кілька метрів від нього розташована австрійська митниця. І хоч будинок напівзруйнований, він все одно вражає старою черепицею, архітектурною довершеністю. Тут ще можна побачити льохи для зберіганні харчів. Розташовані, між іншим, на одному рівні з річкою Збруч. А трохи далі є напівзруйнована халупа – хата, в якій народився і жив відомий у Франції лікар, герой Франції Бернард Халперн (о, ще забула: Тарноруда – батьківщина й відомого дивака та просвітителя подільського Ігнація Мархоцького).

КЛАДОВИЩЕ-МУЗЕЙ ТА ПРИРОДНІ ДИВА

Величезне, мов море, озеро, яке, за місцевими переказами, має форму стопи Ісуса, і де, між іншим, ще ніхто не втопився(!), вікно-озерце з блакитною водою, яке утворюється з підземних джерел, старезні липи – їм точно до 300 років, всередині них можна навіть сховатися. Все це – Тарноруда.

Особливим місцем, фактично, музеєм під відкритим небом, є тутешнє кладовище, нерозчищене місцями, встелене барвінком, як зеленим килимом. Тут тобі і велична стела з жінкою та змієм, який сам себе кусає за хвіст (уроборос), і пам’ятник з Матір’ю Божою Семистрільною, яку колись розстріляли в упор чекісти, і могила місцевого броваря, і зрадниці, і численні склепи. Не згірше за львівську Личаківку!

Координати цього чарівного місця такі: якщо їдете автомобілем, то повертаєте з траси Хмельницький-Тернопіль біля села Поляни. Село Тарноруда розташоване за 18 кілометрів від міста Волочиськ.

Тетяна Гречана для turist.km.ua

Фото автора.