На гарячу лінію Кабінету Міністрів України «15-45» надходили непоодинокі скарги про те, що пільговикам-чорнобильцям, учасникам бойових дій, дітям з багатодітних сімей, ветеранам військової служби, особам з інвалідністю тощо – відмовляють у безкоштовному проїзді в громадському транспорті. З іншого боку частими були нарікання перевізників, які заявляли про свої фінансові втрати, бо за щось потрібно ремонтувати транспортні засоби та підтримувати їх у належному стані. 

Уряд нещодавно прийняв збалансоване рішення, затвердивши Порядок монетизації пільг на проїзд та рекомендувавши органам місцевого самоврядування змінити філософію як у відношенні до пільговиків, так і до перевізників. Люди повинні отримувати гроші на руки і самостійно оплачувати проїзд у тому чи іншому громадському транспорті на міських, приміських та міжміських маршрутах.

Протягом двох місяців – до 1 червня 2018 року – обласні державні адміністрації мають затвердити розміри щомісячних виплат пільговикам. А органи місцевого самоврядування – міські, районні та селищні ради – повинні вирішити: давати гроші людям на проїзд на руки чи залишити все як є зараз.

Кожен регіон має визначити середню вартість поїздки саме в цій області і, вже виходячи з рівної кількості поїздок, затвердити мінімальну гарантовану суму виплати за формулою: середня вартість проїзду в місцевому транспорті*соціальна норма поїздок. Люди матимуть змогу використовувати кошти на свій розсуд: хтось може витратити їх на декілька десятків поїздок у трамваї, а комусь буде вигідніше три рази скористатися таксі.

Постановою Уряду визначено соціальний мінімум, який обов’язково має бути монетизований – це 30 поїздок на місяць на різні види транспорту. Однак орган місцевого самоврядування має право, враховуючи специфіку того чи іншого населеного пункту, збільшити кількість поїздок і відповідно надати пільговику для цього кошти.