Чи доступні громадські місця у Хмельницькому для людей з особливими потребами?

У Хмельницькому молодіжному центрі обговорили доступність маломобільних груп населення до громадських місць. З якими проблемами найчастіше стикаються містяни з особливими потребами? Які хмельницькі споруди обладнані за сучасними вимогами? А де, навпаки, не все гаразд?

За найскромнішими підрахунками, у Хмельницькому близько 15% містян, яких можна назвати маломобільними, вважає голова правління ГО «Світ без бар’єрів» Віктор Кучер. На його думку, навіть у мікрорайонах з новобудовами далеко не скрізь враховані потреби людей з інвалідністю.

«Наприклад, мікрорайон «Озерна». Там все дуже полярно. З одного боку, через нову щільну забудову й проблем багато виникає із доступністю. З іншого – ці проблеми часто вирішуються», – розповідає Віктор Кучер.

Зустріч супроводжувалася показом фото, на яких зафіксовані численні місцеві локації: магазини, кафе, аптеки, медичні установи. На більшості з них є пандуси. Але не скрізь ці пандуси функціональні. Деінде вони нагадують радше місця для екстремальних спусків.

Чи не найбільша проблема для людей з інвалідністю – громадський транспорт. Особливо малогабаритні мікроавтобуси, куди хмельничанам на візках потрапити взагалі неможливо через брак місця.  

За словами начальника міського управління житлово-комунального господарства Василя Новачка, переобладнати будівлі, зведені за радянських часів, для потреб людей з інвалідністю, часто вкрай складно.

«Кожен місяць ми отримуємо звернення з проханням обладнати пандуси у будинках радянського зразка. Там часто ширина сходової клітки десь 1 метр 10 сантиметрів, і знайти місце для пандуса просто неможливо. Якщо говорити про тротуари, про пониження, то цю роботу ми продовжуємо. Думаю, незабаром пересуватися там на інвалідних візках буде зручно», – зазначив Василь Новачок.  

Натомість нові споруди у Хмельницькому зводяться вже із врахуванням доступності для маломобільних груп населення. До прикладу,  реконструйована площа Свободи обладнана пандусами та поручнями. За таким же принципом зводиться нині, за словами Василя Новачка, і площа Степана Бандери.