Ще одна громада Хмельниччини перейшла до ПЦУ

На те, аби здійснити перехід до Православної Церкви України, громаді села в Ізяславському районі знадобилося більше року.

Про перший цьогоріч перехід до ПЦУ повідомив митрополит Антоній Махота:

Ще одна громада поповнила число парафій Хмельницької єпархії Православної Церкви України Ізяславського благочиння – це церковна громада на честь Св. Апостола і Євангелиста Іоанна Богослова села Борисів.

Також він розповів історію, яка передувала цій події. За словами митрополита, село планувало приєднатися до Православної Церкви України ще на початку минулого року. У громаді навіть зібрали підписи за приєднання.

Але місцевий священик о. Василь Дукач, зібравши збори села, правдами і неправдами, плачами і проханнями, перекрутивши факти і не давши висловитися іншій стороні, переконав людей залишитись у лоні Української Православної Церкви в єдності з Московським патріархатом, – зазначає митрополит Антоній.

Проте значна частина громади села була не згідна з таким рішенням. У березні в селі зібрали збори, на яких одноголосно прийняли рішення звернутися до державних органів, щоб зареєструвати у селі Борисів релігійну громаду на честь Св. Ап. І Єв. Іоанна Богослова.

Рішенням сесії сільської ради було надано приміщення для подальшого переобладнання під храм. І днями у селі Борисів духовенством Ізяславського благочиння, з благословіння Митрополита Хмельницького і Кам’янець-Подільського Антонія, був освячений хрест на подвір’ї майбутнього храму.

Вперше люди почули Богослужіння рідною мовою, під час якого помолились за Україну, її захисників та мир і перемогу над ворогом. В кінці було відслужено літію за віддавших життя за волю і незалежність України. Люди зі сльозами на очах підносили свої молитви до Господа. Найзворушливішим моментом було те, коли священиків з короваєм зустрічав син загиблого воїна Ігоря Хом’яка, – написав митрополит.

Надалі у селі будуть проводитись служби біля встановленого хреста та триватимуть роботи з переобладнання приміщення, аби незабаром люди мали можливість молитися у повноцінному храмі.