Реконструкція без реставрації або знесення: як у Хмельницькому втрачають культурну спадщину | Поділля News
Новини
Суспільство

Реконструкція без реставрації або знесення: як у Хмельницькому втрачають культурну спадщину

Двоповерховий будинок на вул. Шевченка, 33  у Хмельницькому ремонтують без розроблення науково-проектної  документації та без погодження з памяткоохоронцями. І це – далеко не єдиний подібний випадок у місті. В результаті одні старовинні будівлі втрачають автентичність, а інші – взагалі зникають. 

Цегляний тинькований будинок навпроти готелю «Поділля» споруджений у 1952-54 роках за проектом хмельницького архітектора Гната Чекірди. Приміщення призначалося  для управління дорожньо-експлуатаційної дільниці №647 «Ушосдора» (управління шосейних доріг – ред.) Воно розміщувалося на першому поверсі, на другому було службове житло. Будівлі притаманний характерний для  тогочасної радянської архітектури стиль – використання форм і прийомів класики. На головному фасаді – чотириколонний портик. Фасадні кути прикрашені рустом.

На початку 2000-х років управління переїхало у нову будівлю, а приміщення продали  комерційним структурам. Багато років воно стояло порожнім, а в одній з квартир другого поверху ще донедавна жили люди. У листопаді 2020 року тут розпочався ремонт. Старі вікна замінили на пластикові, дах – перекрили. 

Перед початком ремонту, реставрації, прибудови у будівлях, які мають пам’ятко-охоронний статус, має виготовлятися  проєкт згідно з державними будівельними нормами. За це відповідає фахівець з ліцензією на такий вид робіт. Тобто архітектор. Цю документацію повинні розглядати на консультативній раді з питань охорони культурної спадщини в області та на містобудівній раді, – коментує  заступник директора з питань охорони культурної спадщини Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва Сергій Шпаковський.

Понад три роки тому на замовлення власника почали реконструювати і споруду на вул. Володимирській, 38. Будівля у такому стилі у Хмельницькому – єдина. Тут на початку ХХ століття розміщувалося єпархіальне Проскурівсько-Летичівське вікарство. Намір звести масивну надбудову  у лютому 2017 року помітили мешканці висотки навпроти та звернулися до управління культури, національностей та релігій  облдержадміністрації. Підрядників змусили виготовити інший проєкт – з мансардою, яка не спотворювала б зовнішній вигляд пам’ятки архітектури.

Проте такий конструктивний фінал буває далеко не завжди. Без погодження таки реконструювали  будівлю на розі вул. Герцена та пров. Військоматського. Приміщення звели за проєктом Гната Чекірди у 1953 році для  управління обласної спілки споживчої кооперації (облспоживспілки). Будівля із декорованим пілястрами іонічного ордеру закругленим наріжжям та аттиком з ліпним вензелем рослинного орнаменту виглядала розкішно. Без змін вона простояла до початку 2019  року. При реконструкції тут знищили архітектурні деталі фасадів, добудували  два поверхи, спотворили об’ємнопросторову композицію. Про це йдеться у «Зводі пам’яток історії та культури України. Хмельницька область. м. Хмельницький», який підготували місцеві історики та краєзнавці.

На мою думку, є  небажання забудовників, оскільки реставрація – це вже третій рівень складності, а отже – підняття  вартості проєкту виготовлення. Тобто архітектору доведеться за кошторисом сплачувати втричі більше. І це  передбачає не просто затинькувати чи заліпити цементом, а мати справу з декором, деталями, – пояснює Сергій Шпаковський.

Інші ж старовинні приміщення з різних причин і поготів зникли з хмельницьких вулиць. Так сталося, наприклад, з колишньою конторою цегельного заводу Шльоми Гальперіна за адресою Кам’янецька, 161. На початку ХХ ст. із цегли саме цього підприємства зводили будинки у Проскурові. Свого часу цей об’єкт так і не отримав пам’яткоохоронного  статусу. А у 2017 році завод будівельних конструкцій спорудив тут нову п’ятиповерхівку на 20 квартир.

Вже у 2020 році знесли і приміщення на вул. Шевченка, 67, яке на початку ХХ ст.  звели для потреб солодового заводу Михайла Шильмана. У перші роки радянської влади завод націоналізували, а згодом у цехах солодовні почала діяти міська пекарня. Протягом тривалого часу це підприємство було провідним виробником хлібо-булочних виробів у місті. Пекарня існувала  до початку 2000-х років. Згодом приміщення стояло пусткою і руйнувалося. Колишній солодовий завод – один з декількох десятків об’єктів Хмельницького, який не потрапив до затвердженого міністерством культури переліку будівель, які мали б охороняти. Цю ділянку місцева влада віддала під будівництво приватному власнику та орендарю землі. У 2020 році споруду розібрали.  На її місці планують зводити черговий торгово-офісний центр.

Наразі у Хмельницькому понад 160 об’єктів мають пам’яткоохоронний статус. Таким, наприклад, визнали і будинок за адресою Шевченка, 1, де донедавна розміщувався Хмельницький міськрайоннний суд. Будівлю звели  на початку ХХ ст. для потреб єврейського училища. Її архітектура  поєднує візерунчастість цегляного стилю з елементами неоренесансу й модерну.

Ще 53 об’єкти у місті історики пропонують внести до переліку об’єктів культурної спадщини, які мають взяти на державний облік. Серед них, зокрема, садиба Нахімових-Полозових у мікрорайоні Гречани, комплекс будівель пивзаводу Кляве у Раковому, кінотеатр «Оаза», де зараз розташовується монотеатр «Кут».

Читайте нас у Телеграм , у нашій групі Viber @ПоділляNEWS та InstagramTwitter