Каналізаційні шахти біля новобудов у Хмельницькому руйнують пішохідні зони

Давненько каналізаційний люк біля НВО № 1 обласного центру співав та стрибав. Коли вистрибнув зовсім, таки знайшлися майстри його полагодити – забетонували від лиха подалі. А що? Надійно ж бо. Це ще взимку було, навесні обіцялося, що по-людськи все зроблять. Вже літо сонечком пече, а ремонтників не видко. Між тим, цемент кришиться, ще день-тиждень-місяць – знову вистрибне люк із гнізда.

Якщо щось хитається, що робити? Правильно, підперти патичком. Якщо відвалюється? Прибити цвяшком. Якщо відривається? Причепити скотчем. На жаль, люк каналізаційний – важка штукенція: ні патик, ні цвях, ні скотч – навіть двосторонній – не втримають його. Лише цемент.

От щоб не гратися взимку з належним ремонтом і забетонували його. Тимчасовий крок? Але ж ви знаєте про нашу тимчасовість, що перетікає у вічність-нескінченість. Розумію, може, є більш важливі справи, ніж зацементований лючок. Хай собі стоїть, поки зовсім бетон не покришився, й не відрилася на жах батькам безодня каналізаційної шахти.

В принципі, це вихід: залляти цементом усі люки, аби клопотів не було. Бо з цими люками – біда суцільна. За десять метрів від згаданого ще два якось дивно себе поводять. Ні, не співають поки, з гнізда не вистрибують наразі, але пнуться вгору, мовляв, погляньте, які ми гарнюні.

А з ними, здається, справжня фінансово-господарська проблема. Якщо забетонований розлігся на проїжджій частині – влада мусить щось робити, то інші – на прибудинковій території. Й подейкують, що «зона відповідальності» за них розпливається.

З одного боку, встановлював забудовник. З іншого боку, дорожники, роблячи полотно копали-перекопували цю ділянку. З третього, магазинчики на першому поверху будинка розташувалися; вантажівки якийсь товар підвозять. Мо’, вони своєю «негабаритною вагою» розчавили плитку та примусили лізти люки вгору. Звісно, хотілося б, коли якось випадково зрештою приїдуть давати лад зацементованому люку, щоб і з двома випираючими розібралися. Щоб, як кажуть, двічі не ходити. Але це, мабуть, мрії наївні.