Навколо Алеї Надії у Кам’янці-Подільському розгорілися пристрасті

Сьогодні, 19 листопада, у Кам’янці-Подільському запланували встановлення Алеї Надії, на якій будуть розміщені портрети захисників, які зникли безвісти і яких чекають їхні рідні. Напередодні у соцмережах поширили два дописи, в яких міська влада та опозиція виступили зі звинуваченнями на адресу один одного.

Першим з’явився допис депутата Кам’янець-Подільської міської ради VII скликання Василя Кобильника:

Алея Надії в Кам’янці-Подільському мала б стати місцем сили, місцем, де родини наших військовослужбовців, які зникли безвісти чи перебувають у полоні, відчувають підтримку, увагу й надію на повернення своїх рідних. Та останні події навколо її облаштування набувають у місті майже трилерного сюжету. Рішення, зі слів влади, начебто ухвалені, локацію визначено: пішохідна частина вулиці Соборної. Хоча родини пропонували локацію на вулиці Івана Огієнка, біля міської ради, влада обрала свій варіант. Добре це чи погано – питання дискусійне. Але якщо місце визначено й рішення ухвалено, їх необхідно реалізовувати, здійснюючи всі передбачені законом дії. М’яко кажучи, дивним виглядає інше. Коли підрядник приступає до роботи, раптом з’являється окрема “персона”, яка внесена до бази “Миротворця” та фактично перешкоджає роботам і зриває облаштування Алеї, створеної для родин, чиє життя сповнене постійного болю та очікування звісток про своїх близьких. І що найгірше – у відповідь на ці дії панує тиша: жодної реакції влади, жодного пояснення. Невже в місті може зупинитися виконання законних рішень (нас усіх запевнили представники влади, що все необхідне прийнято) через дії однієї людини? Це питання не лише про конкретну «пані». Це питання авторитету влади, про те, чи має місто керівництво, здатне відповідально виконувати власні рішення, чи ми живемо за принципом “хто голосніше кричить, той і правий”. Якщо рішення ухвалені, їх потрібно виконувати. Бо Алея Надії – це не про амбіції чи політику, а про родини, які чекають; про гідність, пам’ять і відповідальність влади та громади. Сьогодні постають прості, але чіткі запитання: Коли з’явиться Алея Надії у нашому місті? Хто ухвалює рішення: органи місцевого самоврядування чи окремі особи? Наша громада заслуговує на порядок, повагу та чіткість, а родини наших захисників – підтримки та місця, де їхня надія буде не предметом скандалів, а символом підтримки всього міста!

За кілька годин на сторінці міської ради відреагували на допис депутата:

Будьте обережні й не вірте солодким словам опозиціонерам, які минулої каденції забрали землі в дітей, родин і які майже не допомагали армії. Довіряйте справам, не тому, що люди змінюються. Підтримувати родини — це не спричиняти їм ще більшого болю. Моральна викривленість таких політиків свідчить про черстві серця, для яких першочерговим завданням є ваш біль, через який провокується агресія. Прикро, що депутати опозиційної сили грають на емоціях родин, які сьогодні щомиті чекають звістки про Захисника, який у полоні чи визнаний безвісти зниклим. На нашу думку, політичні маніпуляції на горі, невизначеності, емоційному стресі — край цинічні дії.
Факти прості: Рішення щодо створення Алеї — ухвалені офіційно. Локація визначена — документально на вул. Соборна. Підрядник уже завершив підготовчі роботи (виготовлення стендів, друк портретів, згідно із заявами, встановлення флагштоків). Роботи по встановленню алеї не зупинялись ні на хвилину. Заплановане встановлення конструкцій минулого тижня було призупинене через перебої зі світлом, що завадили підряднику підготувати всі конструкції. Жодні провокації від горе-політиків чи псевдоактивістів не можуть вплинути на процес встановлення меморіальної тимчасової конструкції. Громада шанує Захисників та їхні родини.
Повідомляємо, що завтра о 9:00 підрядник розпочинає встановлення Алеї Надії на Соборній. Це перший етап, профінансований міською радою та погоджений виконавчим комітетом ради 25 вересня. Попри всі штучні перешкоди, гучні крики та спроби зірвати роботи — Алея буде. Саме так, як ухвалено рішенням виконавчого комітету.

Ще пізніше на цей допис відреагував Василь Кобильник:

Сьогодні Кам’янець-Подільська міська рада надмірно бурхливо відреагувала на мою публікацію щодо встановлення Алеї Надії. Дивно лише одне: така реакція не пролунала тоді, коли одна з пані фактично зривала облаштування цієї алеї. Ніхто не коментував її дій, не засуджував, не пояснював громаді, чому так сталося. Але мою публікацію — помітили. І якщо уважно прочитати, там немає нічого радикального та маніпулятивного. Є проста думка: якщо рішення ухвалені, влада має діяти. І жодна приватна особа не повинна заважати їх реалізації. І тут виникає логічне запитання: якщо влада активно комунікує з родинами, якщо все «під контролем» — то чому сьогодні під стінами міської ради відбувався мітинг, на який прийшли родини безвісти зниклих? Чому люди, які переживають найважче в житті, змушені виходити на площу, щоб їх просто почули? Якщо «все добре», то чому вони стояли сьогодні під міською радою? Можливо, саме тому, що правда почала перемагати. І, напевне, тому, що активність цих родин, їхня принципова позиція та наша публікація зробили головне — завтра нарешті розпочнеться облаштування Алеї Надії. Ми й надалі будемо відстоювати інтереси цих сімей. Бо ніхто не маніпулює їхнім болем і потребами так, як це роблять окремі представники влади. І якщо потрібно буде ще раз нагадати, ще раз підсвітити проблему, ще раз підтримати ці родини — ми це зробимо. Алея Надії має бути місцем сили й підтримки. І ми не дозволимо перетворити її на майданчик для чиїхось амбіцій або політичних ігор.

Місця пам’яті часто стають предметами суперечок про те, наскільки вдалими вони є з точки зору доречності їх розташування. Як правило, нарікання звучать одні й ті самі: надто шумно, надто багато руху, надто багато веселощів там, де мала би панувати тиша. Кам’янчани не стали винятком і під дописом Кам’янець-Подільської міської ради висловилися. І не лише про місце для Алеї Надії:

Та мабуть це потрібно робити на площі, де раніше був Ленін, а не там де бігають діти, п’ють каву, їздять на самокатах.

А яка Соборна гарна – тротуари в ямах, центр міста. Ганьба.

Роботи по облаштуванню Алеї Надії не припинялись. Оскільки облаштування тимчасового простору «Алея Надії» включає в себе комплекс робіт, такі як: встановлення металевих конструкцій, заповнення їх банерами з фотографіями, встановлення центрального банеру, встановлення флагштоків та прапорів, це вимагає певного періоду часу. І заплановане до кінця минулого тижня встановлення Алеї Надії відтерміновано через об’єктивні причини, та ніяким чином не пов’язане з окремими «особами». Працівники Департаменту соціального захисту населення обов’язково повідомлять кожного, хто подавав заяву про розміщення фото свого рідного на Алеї Надії про дату та час відкриття, як і обіцяли раніше.

Вулиця хоч і Соборна, але для такої справи не придатна. Яка причина що цю Алею не облаштували з південної сторони міської ради. На місці памятника Леніна можливо з часом поставити памятник загиблим і зниклим безвісти, а біля радіально розміщених доріжок поставити ці фотографії, можливо меншим розміром, можливо на стендах, чи на місці флагштоків? Таке місце повинно бути тихим не людним, де рідні можуть прийти і поплакати, а не саме людне місце міста.

Якби ж то виконком колись прислухався до думок громади!! Завжди взнаємо про їхні “рішення” вже після того, як десь хтось виступив проти. А було б дійсно правильним рішенням зайняти ту пустуючу величезну площу з галявинами навпроти міської ради. Там же і проводяться усі міські заходи. Логічно. А по Соборній, де купа кафе, магазинів, лунає музика і катаються на будь-чому підлітки – НЕ ДОСТОЙНЕ МІСЦЕ ДЛЯ ТАКОЇ АЛЕЇ

Дуже дивно виходить: як Магілат “налетіла” на родини безвісти зниклих, то ніхто не рухнув. А вже як питання підняв пан Василь, так все, владу заділо: як так… Затригерило…? Щиро дякую за те, що він підняв це надзвичайно важливе і критичне питання. Це справді має велике значення і вимагає уваги та подальших дій!

А чому згадали тількт за Кобильника, і не згадали про Валентну Магилат, яка недавно вчинила скандал під час встановлення Алеї Надії? Магилат підбурила людей, які живуть у будинках по соборній, направила думку суспільства проти сімей безвісті зниклих. І ще й вилила купу бруду на родин бз та полоненних? Скільки було обурення від сімей, вас просили зробити заяву з цього приводу, але ви це проігнорували. Зате про пост Кобильника не забули

В. Магилат, як активістка місцева, теж показала діючим чиновникам, найнятим на роботу, отримуючим за це зарплату, що вони кулупаються в носі, і тут , нехай не ображаються родини зниклих безвісті, бо фото на алеї,без центральної влади не вирішить проблеми знайти наших безвісті зниклих героїв. Нажаль , прикро і масштабах країни це дуже багато. Як на це вплинути, лиш Воля Всесвіту… Молимось щиро.

Згоден в одному — родини ніхто не має право втягувати в чвари. Те, що відбулося на Соборній, було дуже неприємно, і справді забагато сказано зайвого.

Алею встановлюють не через окремих людей і не для політичних баталій. Це для сімей, які місяцями чекають бодай якоїсь згадки про своїх близьких. І тут важливо, щоб ніхто більше не підливав масла у вогонь.

Можна вже нарешті побачити Алею? А не розводити оце все! Коли Магилат обливала брудом жінку загиблого Героя, всі ВИ мовчали!!!!! Коли її коментатори казали на жінку Героя що вона “алкашка, куплена владою”. Всі Ви мовчали!!!! Досить вже! Поставте Алею для наших рідних. Вже дістало це читати. На наших рідних зробили цирк і тішитесь. А ми тліємо, і в молитвах до Господа просимо звістки!

У кожного – свій погляд. Так було і так буде. Але сьогодні важливо поставити крапку, зафіксувати результат і впевнено рухатися далі. Бо ворог у нас один, а чвари між собою – явно зайві та недоречні. Попереду робота, яка потребує єдності та взаємної підтримки.

Частина центральної вулиці Соборної оптимальне місце. А от стоянки машин там не повинно бути.

Знаєте, найбільше в цій історії болить не те, де стоятиме Алея, і навіть не те, хто там який пост написав. Найбільше болить, що чужий біль тут перетворили на арену для своїх політичних танців. Рішення про Алею давно ухвалене офіційно. Місце визначене документально. Підрядник робив свою роботу без пафосу й без галасу — хоч і зі світлом були перебої. Тобто факти є, процес іде, все рухається вперед. А замість підтримки родин ми бачимо крики, маніпуляції, підбурювання на Соборній, поливання один одного брудом. Люди, у яких діти й чоловіки зникли безвісти, і так ледве стоять на ногах — а їм ще зверху підкидають цей цирк. Це просто огидно. Алея буде. Не тому, що хтось хоче “показатись”, а тому що так вирішено, погоджено і так правильно для сімей. А всім, хто робить шоу на чужому горі — схаменіться. Бо пам’ять про людей — це не іграшка і не картинка для політичних боїв.

Читайте також: Циліндр зі світлинами воїнів і промінь світла: у Хмельницькому обговорюють формат «Алеї надії»

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook