Гречка біля унітаза та вхід за 50 копійок: якими були туалети у Хмельницькому 20 років тому

Кажуть, що рівень цивілізованості міста визначається не кількістю театрів чи фонтанів, і навіть не якістю бруківки на Проскурівській. Справжнє обличчя міста відкривається тоді, коли тобі терміново потрібно… «подумати про вічне». Громадська вбиральня – це той стратегічний об’єкт, відсутність якого здатна перетворити приємну прогулянку обласним центром на панічний квест із елементами спортивного орієнтування.

І якщо влітку найвідчайдушніші ще могли розраховувати на «зелену зону» та густі хащі (хоча це, звісно, моветон для європейського міста), то взимку цей «план Б» не спрацьовує. Коли на вулиці мороз, а дерева стоять голі, як правда, залишається сподіватися лише на гостинність місцевого бізнесу або ж наявність заповітної таблички «WC».

Сьогодні ситуація у Хмельницькому змінилася: з’явилися торгові центри, кав’ярні стали лояльнішими, а в парках виросли нові, цілком пристойні вбиральні. Ми вже трохи призабули той специфічний «аромат» епохи та тітоньок, які відмотували сірий папір суворо по ліміту. Проте ідеальним становище назвати все ще важко.

Але щоб зрозуміти, наскільки великий шлях пройшов Хмельницький, варто озирнутися назад. Ми здмухнули пил зі старих газетних підшивок, щоб подивитися, куди (і в які умови) бігали хмельничани «за потребою» у 2006-му, і чи вдалося розв’язати цю проблему зараз, два десятиліття потому.

Сьогодні читаємо та розказуємо про публікацію у газеті «ВСІМ» під назвою «У пошуках туалету та… зручностей» від, так співпало, 1 лютого 2006 року. Для аналізу журналісти взяли того року три громадські вбиральні: у парку ім. М. Чекмана (який тоді ще мав назву «ім. 500-річчя м. Хмельницького» – перейменували його на честь міського голови, який трагічно загинув у ДТП, через два роки, у 2008-му – ред.), на продовольчому ринку та залізничному вокзалі. Чому так, пояснювати, напевно, не треба.

Отож, поїхали цитувати.

Холодними зимовими днями менш за все хочеться проводити час на вулиці без будь-якої потреби. Але кількість витрачених хвилин зростає, коли людина починає шукати туалет у місті. Наявністю останніх і вирішили поцікавитися наші кореспонденти. Ми вибрали три місця, де спостерігається найбільше скупчення жителів Хмельницького, і почали аналізувати їх стан, перебуваючи у ролі простих користувачів. Для пошуку розділимо Хмельницький на три території.

Відпочиваючи у парку культури і відпочинку імені 500-річчя міста Хмельницького, ви можете користуватись двома туалетами. Минулого року в них проведені поточні ремонти. «У цьому році планується будування ще двох  туалетів. Чотирьох недостатньо, і, якщо будуть кошти, побудуємо п’ятий», – повідомив директор парку Анатолій Хмиз.

Дирекція сподівається на виділення з бюджету, та чи будуть такі надходження, залежить від депутатів міської ради. Туалети в парку безкоштовні. Установка біотуалетів не практикується.

Нагадаємо, що новий туалет у парку (вже ім. Чекмана), біля входу зі сторони Південного Бугу, вдалося збудувати аж у 2021 році. Про зведення другого, біля колеса огляду, йшлося навесні 2022-го. Автономні туалети (без обслуговуючого персоналу), є зоною підвищеного ризику, оскільки деякі слабкі на розум відвідувачі парку від надлишку енергії та нерозуміння, як цю енергію спрямувати на користь суспільству, систематично псують майно громадських вбиралень та ускладнюють їх роботу. Принаймні, щодо туалету біля колеса огляду маємо такі коментарі від продавців МАФів, розташованих поруч.

Але йдемо далі за маршрутом – до Хмельницького продовольчого ринку.

Працівники ринку частіше від усіх користуються громадськими туалетами. Платня за цю послугу (25 копійок), як не дивно, відповідає якості. І це добре усвідомлюють користувачі. Поставлені у безвихідь, працівники змушені задовольнятися трьома туалетами. Два з них відрізняються малими розмірами приміщення, в якому «конденсуються» відповідні запахи. Окрім того, один з туалетів завалений речами, місце яких на прилавках: ваги, відра, мішки з такими товарами, як мука, гречка та ін. Поряд з ним на відстані двох кроків продають рибні продукти.

Третій туалет, що знаходиться… біля павільйону, є більш просторим та чистим. Це помічають відвідувачі і згадують його без особливих претензій. Він знаходиться в підвалі та не заважає пішоходам своїм запахом. Взагалі, продавці не дуже переймаються проблемами стану туалетів, але від їх покращення все ж не відмовився б ніхто.

Що можна було купити у Хмельницькому за 25 копійок у 2006 році ми запитали у ШІ. Бо, чесно кажучи, в сучасних умовах важко згадати іноді, що було вчора-позавчора, не кажучи вже про рік-два, а особливо – 20 років тому.

Як бачимо, купити можна було суто дріб’язок. Тому й не дивно, що стан туалетів був таким, яким він був. До слова, навіть не треба наразі питати в ШІ, що можна купити у Хмельницькому за 5 гривень (саме такою є вартість відвідування громадських туалетів у центрі міста зараз), бо з суттєвого – нічого. Навіть у тролейбусі за ці гроші не поїдеш.

І наостанок, хоча насправді це мало бути на початку, про туалет на залізничному вокзалі, що є, як-то кажуть, обличчям міста.

Якщо вам довелося побувати на залізничному вокзалі і потрібно було відвідати туалет, ви постали перед вибором – піти в платний чи безкоштовний.

Останній знаходиться на вулиці, в кінці перону. Зайшовши всередину, стає зрозумілим (стилістика статті збережена – ред.), чому туалет безкоштовний – іржа на раковинах, унітазах, і, напевно, найбільш неприємна деталь – запах, який своєю присутністю на одязі ще довго нагадуватиме про відвідування даної «установи». В минулому році зроблено грунтовний ремонт, проте за рік туалет втратив післяремонтний вигляд. Тепло в приміщенні в такі морози є мізерним. На жаль, в найближчих планах будування безкоштовного туалету у будівлі залізничного вокзалу. Не передбачається.

Відвідини платного туалету на залізничному вокзалі коштували у 2006 році 50 копійок. Вдвічі вища вартість, а також набагато більший потік відвідувачів, ніж на тому ж продуктовому ринку, дозволяв тримати це місце у кращому стані. Однак неприємний запах, як йдеться у публікації, все одно був присутній.

Ми навмисно не проводимо детальний аналіз нинішнього стану вбиралень у Хмельницькому. Очевидно, що за 20 років ситуація змінилася: сморід на вокзалі став меншим, «дірки в підлозі» поступово зникають, а нові модульні вбиральні дають надію на цивілізацію. Втім, чи достатньо цих змін для обласного центру у 2026 році — вирішувати вам. Пишіть у коментарях, де у Хмельницькому досі бракує доступних туалетів і чим вас «дивують» наявні.

• Дякуємо за сприяння у наповненні рубрики Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook