У Хмельницькому відкриють сімейний соціальний гуртожиток «Промінь надії»

Вже наприкінці січня «Промінь надії» зможе приймати не лише одиноких безхатьків, а цілі сім’ї, які опинилися без даху над головою. Для них облаштують цілий корпус. У гуртожитку буде 5 кімнат, душові, кухня, столова.  Знедолені сім’ї зможуть проживати тут півроку, поки не підшукають собі помешкання. Тим часом, у реабілітаційному центрі вже створили стаціонарний пункт обігріву для безпритульних людей. Тут вони зможуть пережити люті морози. Для безхатьків облаштували 3 кімнати і готові прийняти 20 осіб. За потреби ліжкомісць буде ще більше. Усіх забезпечать харчуванням і піклуватимуться про них, переконує соціальний працівник Неля Митрофанова: «У нас всі співробітники розмовляють з клієнтами ввічливо – не «Ей ти», а «Володимир Іванович, Іван Федорович», ми до них ставимося шанобливо, бо вони теж люди. Ми надаємо різні послуги – забезпечуємо харчуванням, допомагаємо відновити документи. Це і психологічна допомога, і працевлаштування». Реабілітаційний центр «Промінь надії» працює у Хмельницькому з 2007 року. Зараз тут постійно проживають близько 30 осіб. Усі вони з різних причин опинилися без даху над головою. Їх знаходили у підвалах, на вокзалах чи біля смітників.

Галині Павлівні 72 роки. Останніх 12 місяців вона живе тут: «Я колись жила в селі з мамою, у нас був свій будинок. Мама померла, а брат не захотів, щоб я була біля нього і вигнав мене. Довго жила на вокзалі, а потім мене привезли сюди». Жінка переконує, що живеться їй у притулку добре. Вона стежить за новинами, читає газети. А влітку навіть обробляє свою грядку: «Ціле літо мала тут город, працювала, щоб не було скучно. Вирощувала капусту, огірки, картоплю, моркву, навіть кавуни були». Пані Тетяна у «Промені надії» живе місяць. Каже, що раніше винаймала квартиру у Хмельницькому. Родичів у жінки немає. Зараз чекає, поки соціальні працівники допоможуть їй відновити втрачені документи. Потім жінка планує влаштовувати нормальне життя: «Я одинока, рідних в мене немає. Тут мені допоможуть відновити документи і потім планую шукати роботу. Хай тільки потеплішає». До реабілітаційного центру торік звернулися більше 300 безхатьків. Звідси більшість вийшли зовсім іншими людьми, переконує директор закладу Валентина Жердецька: «В нас торік було 3 пари, які уклали шлюб. Вони знайшли тут свою другу половинку і вийшли з притулку разом влаштовувати нове спільне життя».