Наприкінці жовтня 2016 року після демобілізації працівникові ДП “Новатор” відмовлено у поновлені на роботі та виплаті середнього заробітку за час проходження військової служби. Відповідно до законодавства,  «за працівниками, призваними на строкову військову службу … на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві …». Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Інспектори з питань праці Управління Держпраці під час проведення позапланової перевірки за зверненням працівників, яких було незаконно звільнено у зв’язку з призовом на військову службу з’ясували, що підставою для видання наказу про звільнення у квітні 2015 року стало оповіщення військового комісара про прибуття на призовну дільницю та заяви працівників відповідно до пункту третього ст. 36 Кодексу законів про працю України в зв’язку з призовом на строкову військову службу. Однак, в період з 8 лютого 2015 року по 10 червня 2015 року діяла пряма норма ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо збереження за працівниками, призваними на строкову військову службу, місця роботи (посади) та середнього заробітку, а також норма ст. 119 КЗпП України, яка діє весь час.

Суд відмову у поновленні працівника на посаді токаря механоскладального цеху ДП «Новатор» визнав незаконною та постановив стягнути з підприємства середній заробіток за час проходження строкової військової служби працівником з 14 квітня 2015 року по 07 жовтня 2016 року та оплати за вимушений прогул з 28 жовтня 2016 року по 01 березня 2017 року.

Джерело