Розгляд генеральних планів сіл Білогірщини: малочисельні населені пункти перспективи не мають

06 квітня відбулось чергове засідання архітектурно-містобудівної ради під головуванням головного архітектора області Ірини Дунаєвської. На порядок денний засідання було винесено розгляд 7-ми генеральних планів сільських населених пунктів Залужжя, Корниця, Шельвів Вікентове Залузьської сільської ради та Вікнини, Надишень, Дзвінки Вікнинської сільської ради Білогірського району Хмельницької області.

У роботі засідання взяли участь  начальник відділу містобудування та архітектури Білогірської райдержадміністрації – головний архітектор району Кривий Василь Дмитрович, голова Залузьської сільської ради Ковцун А.А., землевпорядник Гелега А.Г. голова Вікнинської сільської ради Бондарчук В.І., землевпорядник Грицюк О.О.

Дана містобудівна документація визначена відповідною вимогам ДБН Б. 1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», в цілому схвалено та рекомендовано після врахування зауважень щодо необхідності у розробленні розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту на мирний час та особливий період для подальшого затвердження відповідно до законодавства.

Головний архітектор області наголосила на проблемі сільських населених пунктів області, щодо їх малочисельності (до 100 осіб). Сільські ради нечисленні, а через те і слабкі у фінансовому стані, мають недостатньо розвинену інфраструктуру, а використання бюджету в нечисленних сільрадах неефективне. Лише в сільських радах з населенням понад 2 тисячі осіб орган місцевого самоврядування сільради починає виконувати одну із своїх головних функцій – вести комунальне господарство, планувати  свій просторовий розвиток. Білогірський район не ввійшов до районів області,  в яких утворено спроможні територіальні громади. Укрупнення низових адміністративно-територіальних одиниць дозволить не тільки сформувати самодостатню територіальну громаду, здатну утримувати необхідну муніципальну інфраструктуру, а й сприятиме розвитку агропромислового комплексу, оскільки зникають адміністративні бар’єри в обробітку землі та з’являються нові можливості розвитку його ринкової інфраструктури, зокрема створення мережі підприємств і організацій агросервісу, передусім у сфері технічного обслуговування, матеріального постачання та збуту продукції.