Голова Хмельницького відділення Антимонопольного комітету України про газову абонплату: «Нате вам чорта в хату, нехай і у вас гості будуть»

Після оприлюднення НКРЕКП рішення про запровадження абонентної плати за транспортування природного газу, країною прокотилася хвиля протестів та сесій місцевих рад, які засудили нововведення та вимагають його скасування та відставки всього складу незалежного регулятора. Чому так сталося? Чому чергова реформаторська новація наших младореформаторів нагадує відоме українське прислів’я: «Нате вам чорта в хату, нехай і у вас гості будуть». Пам’ятаю з історії такий показовий приклад. Коли США перебували в стані економічної кризи (Велика депресія), президент країни Франклін Рузвельт розпочав масштабні реформи. У перші 100 днів свого президентства Рузвельт відновив банківську систему, запровадив закон про допомогу голодним і безробітним, провів рефінансування фермерів, ввів державний контроль за цінами, надав преференції промисловцям і підприємцям, розпочав масштабне будівництво доріг і т.д. Кожної п’ятниці тижня він особисто сідав біля радіоприймача і на всю країну розповідав, що він зробив за тиждень, що планує зробити наступного і коли буде результат від його реформи. Американці вірили йому і готові були терпіти труднощі, але разом з своїм Батьком нації вони бачили світло в кінці тунелю. У будь-якій справі важлива віра та довіра до тих, хто робить. Дуже важлива роз’яснювальна робота та постійні консультації з експертним середовищем, з моніторингу зробленого та визначення прогнозних показників. В нас, на жаль, все навпаки. Тому людям надоїв цей непрофесіоналізм у владі. Народ так і не зрозумів, що переріс свою еліту. Це передмова, а тепер по суті питання. Товарний ринок природного газу був, і поки залишається самим корумпованим у країні. На його непрозорих схемах нажилися і стали міліардерами майже всі українські політики, починаючи з Павла Лазаренка. Не дивно, що в наших людей немає довіри, наступило розчарування та психологічна втома від брехні, популізму, коли їх вважають дурнями і в черговий раз розводять. І в такому суперважливому газовому питанні відсутня чесна і професійна розмова. Реформи так не робляться, бо їх імітація та фальсифікація лише продовжують руйнувати економіку країни. Маємо в складі управління державою незалежного регулятора – НКРЕКП – Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. За чинним законодавством – це має бути чесний, принциповий арбітр між олігархічним бізнесом і споживачами. А насправді? Його рішення не завжди відповідають здоровому глузду, тобто балансу інтересів одних і других. Мені, разом з колективом територіального відділення Антимонопольного комітету України, доводиться професійно займатися питаннями економічної конкуренції. А тому хочу висловити правову позицію з конфлікту, який виник. 9 квітня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про ринок природного газу». Закон дуже правильний, проєвропейський і має на меті знищити корупційну монополію на продаж природного газу, усунувши з даного ринку непотрібних посередників від групи Дмитра Фірташа – GroupDF. Це серйозний крок до прозорості та реальної конкуренції на товарному ринку газу, що дасть можливість прийти на цей сегмент ринку іншим постачальникам. Мета вірна – зробити ринок висококонкурентним, знизити ціну на газ і забезпечити безпеку і якість при транспортуванні і розподілі газу. На сьогоднішній день споживач газу сплачує 6879 грн. за 1 тис. м3 . В цю ціну входять витрати на транспортування газу та ціна самого газу. Планувалося, що з 1 квітня 2017 року з ціни газу буде виключено тариф на транспортування і його назвуть абонентною платою, а ціна самого товару зменшиться до 6000 тис. грн. за 1 тис. м3 . Споживач буде окремо платити за вартість товару, яка понизиться і окремо – за транспортування, орієнтовно – 92 грн у місяць для 54% споживачів, які мають найпоширеніший тип лічильника G4. Фінансові навантаження на опалення в зимовий період також зменшаться. Але слабким місцем в даному рішенні є Методика розрахунку абонентної плати, яку застосувала НКРЕКП. Вона непрозора і не є диференційованою до споживача, де потрібно враховувати тип лічильника, віддаленість газових мереж і, врешті-решт, соціальний стан споживача. До відома: в реальному секторі економіки подібне розмежування відбулося ще в 2015 році. Промислові підприємства України забезпечуються природнім газом та електричною енергією на конкурентних засадах, там діє декілька постачальників, які конкурують між собою, як ціною, так і якістю. Наприклад, електропостачання на Кам’янець-Подільський цементний завод здійснює не «Хмельницькобленерго», а інший постачальник, обраний підприємством на вільному ринку. В ринковій економіці абонентна плата, як і ПДВ, має бути на будь-який товар чи послугу. Ми вже звикли сплачувати щомісячну абонентну плату «Укртелекому» за стаціонарний телефон незалежно від того, користуємося ним, чи ні. Завершуючи, хочу наголосити, що без повного реформування газового ринку, споживач не буде мати справедливої, економічно обґрунтованої ціни на газ та обирати собі кращого постачальника. Полуміри тут недопустимі. Вже сьогодні, лише в нашій області маємо дуже серйозні проблеми на газовому ринку, як технологічні, так і фінансові. 64% споживачів області користаються послугами державної субсидії і їх кількість зросла ще на 38% з минулого року. Борг держави за субсидії перед постачальником газу в області перевищив вже 850 млн. гривень і не гаситься. За що закупляти газ на оптовому ринку, за що ремонтувати застаріле газове обладнання, мережі, ГРП, ГРС? І це не єдині проблеми постачальника газу, на роботу якого часто скаржаться наші споживачі – від встановлення лічильників до відключення від газопостачання. І останнє. Головний недолік українських реформ полягає в тому, що наші реформатори більше схильні обговорювати проблеми, ніж розв’язувати їх. Не за рейтинги потрібно думати, а як цивілізовано реформувати економіку країни.

 

Віталій Олуйко, голова Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, депутат Хмельницької обласної ради, доктор наук з державного управління, професор, Заслужений юрист України