Смерть у Кам’янці-Подільському: мати не вірить у самогубство сина

Двадцятирічний мешканець Кам’янця-Подільського пішов з дому 23 лютого. За тиждень хлопця знайшли повішеним на вулиці Набережній ну передмісті. Слідство було коротким. Вердикт судово-медичного експерта – самогубство. Мати відмовляється вірити у самогубство сина, і це цілком природно. Однак і факти свідчать про те, що хлопця вбили або, щонайменше, довели до самогубства.

“Василь був не таким, щоб любити бари, або випити чи покурити”, – розповідає мати загиблого Людмила Іващук. – “Був спокійний, любив книги з історії, навчався у Національному університеті харчових технологій. У день зникнення просив мене, аби я заплатила за навчання за другу сесію. Я сказала, що як тільки отримаю зарплату, одразу заплачу. Не було у нього жодних підстав йти з дому і з собою таке робити. Він любив життя”.

Того дня Василь Іващук збирався до центру зайнятості. Мати зібрала йому усі документи, а сама пішла на роботу. Останнім з близьких, хто бачив хлопця живого, був його молодший брат.

“Він зайшов до кімнати, поїв піцу, потім просто встав і вийшов”, – пригадує брав Василя Ярослав. – “Нічого не сказав. Якби хотів покінчити з собою, то хоч би попрощався, чи хоч щось сказав. А то мовчав, і взагалі ніякого хвилювання чи якоїсь дивної поведінки я не помітив”.

Однак Василь того дня у центрі зайнятості не з’явився. Наступного ранку рідні повідомили поліцію і продовжили пошуки самостійно. Автовокзал, залізничний вокзал, камери спостереження не дали результатів. Єдиний запис, який вдалося відшукати рідним Василя, був з відеокамери на магазині будматеріалів за кількасот метрів від будинку, де він мешкає. Запис зроблений хвилин за 20 після того, як Василь вийшов з дому.

Згідно з матеріалами досудового слідства, 2 березня у петлі хлопця виявив випадковий свідок, котрий ніби-то прогулювався там.

“Я хотіла з ним поговорити, елементарно віддячити, що знайшов мого племінника, бо ми його стільки шукали”, – каже тітка загиблого Антоніна Бербега. – “Але він якось себе дуже дивно повів. По-перше, категорично відмовився зустрічатися. Я до нього зателефонувала, а він одразу почав з того, що ми його у чомусь підозрюємо. Мені сказав, що на окраїні міста прогулювався після роботи. А в міліції сказав, що ніде не працює. Потім говорив, що переплутав поворот, а то палицю хотів виламати. Після токаого я його дійсно починаю підозрювати”.

Із журналістом свідок також  відмовився зустрітися. Під час телефонної розмови чоловік відчутно нервував. Чомусь знову заговорив про якісь підозри…

За словами матері Василя, коли виявили тіло сина, її навіть не зателефонували. Про усе повідомили лише на ранок.

“На фото видно, що син на витягнутих пальцях ніг ледь торкається землі”, – говорить Людмила Іващук. – “Він фізично не міг сам у петлю залізти”.

І дійсно, на місці повішення дерево росте під нахилом. Аби потрапити у петлю, хлопцю потрібно було або залізти на дерево, або узяти якусь підставку. Одяг на хлопцеві чистий, та й ніякої каменюки чи чогось іншого поряд не було. Далі більше, згідно висновків судмедексперта хлопець наклав на себе руки того ж таки 23 лютого, тобто у день зникнення.

“Та якби він тиждень у зашморзі провисів, тіло б почало розкладатися”, – розповідає лікар-консультант Анатолій Єгорцев. За життя Василь у нього лікував травму ноги. –”Та й не міг Василь такого вчинити, він був настільки життєрадісним, ніколи про самогубство не згадував”.

Дійсно, за логікою, тіло за тиждень уже б почалося розкладатися, однак рідні кажуть, що майже жодних змін на тілі не було. Тож є сумніви щодо часу настання смерті. Але головне, свідки, котрі мешкають поряд із місцем трагедії, стверджують, що хлопця там не бачили.

“До мене міліція постукала вночі”, – каже Євгеній Продан. – “Кажуть, у вас там вішальник. А я постійно  ходжу тією дорогою: і по хліб, і так. Не було хлопця там. Тим більше, як кажуть, він був у яскравій куртці, а в лютому ще дерева голі. Я б його однозначно побачив. Тим паче, якби він висів цілий тиждень”.

Слова Євгенія підтверджує його дружина. До того ж, у сусідній хаті більше тижня працювали господар і робітник, котрі робили ремонт. Чоловіки часто виходили на вулицю. А місце де знайшли хлопця усього в 30 метрах від будівлі. Його б однозначно побачили…

На усі ці незручні запитання слідчий поліції відповісти не зміг. Справу просто закрили, навіть не перевіривши дзвінки з мобільного Василя. А здавалося, що простіше – перевірте, де знаходився протягом того тижня телефон.

Мати звернулася у прокуратуру. Коли журналіст надав нові обставини по цій справі, котрі вдалося зібрати усього за кілька годин, у прокуратурі завили: закриття кримінального провадження скасують, справу направлять на дорозслідування.