Рефері з Хмельницького Денис Поворознюк розповів про баскетбол і свої мрії

Про важливість підтримки спорту на Хмельниччині, та й в Україні загалом, годі й говорити. Сьогодні створено чимало секцій, де можуть займатися як діти, так і дорослі. Кожен звик спостерігати за важливими зустрічами всеукраїнських команд на різних рівнях, та мало хто задається питанням, хто ж обслуговує матчі та те, як воно бути рефері. 

Як приклад – мешканець Хмельницького, голова Федерації баскетболу у Хмельницькій області не лише займається розвитком баскетболу в області, а й сам у списку рефері Федерації Баскетболу України. Нещодавно на сайті ФБУ з’явився матеріал із прізвищем нашого земляка, який став одним із арбітрів півфіналу Кубку України серед чоловічих команд.

Ще на початку сезону 2017-2018 Денис Поворознюк числився як резервний арбітр Суперліги і поступово залучався до матчів елітного дивізіону, а уже у березні отримав призначення на один із найважливіших матчів – півфінал Кубку Чотирьох, де за можливість виходу у фінал змагались команди  Дніпро та Авантаж-Політехнік (Харків). Про те, яку роль відіграло це призначення для нього як арбітра Денис розповів одразу після гри.

– Про те, що працюватиму на такому матчі, дізнався у цілком звичайний спосіб:  був вдома, бавився із сином і отримав повідомлення на електронну пошту. Правда, було воно трішки у незвичному вигляді, крім списку з трьох суддів і комісара матчу була ще афіша фіналу чотирьох. Одразу відчулася значимість моменту, був приємно здивованим, коли побачив своє прізвище у цьому призначенні.

– Чи оцінив син значимість моменту для тата?

– Звичайно ні, він ще зовсім маленький, йому лише півтора роки та й я усвідомлював, що це не лише хороша новина для мене, а й, у першу чергу, –  випробування. Тому і мені ще належить добре відпрацювати цей матч і лише потім можна буде щиро порадіти, якщо моя робота отримає позитивну оцінку від усіх учасників. Тож позитивні емоції довелося приберегти на потім.

– І як зараз, опісля поєдинку, уже відчуваєш, що впорався із таким випробуванням?

– Здається, загалом відпрацювали добре, принаймні, спілкуючись із комісаром, якихось серйозних зауважень не отримали. У роботі абсолютно усіх арбітрів можна знайти якісь нюанси, вони є завжди, адже не помиляється той, хто нічого не робить. Детальний аналіз гри ще попереду і висновки щодо роботи теж, так що будемо працювати далі, зупинятися на цьому не будемо.

– До цього матчу готувався по- особливому, усе ж такі поєдинки – це подія у суддівській практиці?

– Я відносно недавно працював тут, коли Харків приймав Будівельник, також доволі непогана гра була. Уже коли отримав призначення, передивився кілька ігор Харкова і кілька ігор Дніпра, аналізував гравців, хто на що здатен, певну роботу було проведено.

– Тобто, «несподіванок» для тебе сьогодні не було?

– Матчі Суперліги я уже обслуговував, власне, грали ті самі команди, але далеко не на кожному матчі Суперліги збирається стільки людей. Тут, у Харкові, я ще не бачив стільки людей на баскетболі. Тобто, відчувалося, що організатори створили справжнє свято баскетболу і гра вдалася теж. Думаю  вболівальники  були цілком задоволені.

– Чи відчувається серед суддів конкуренція за такі матчі?

– Система така, що ми не маємо жодного впливу на це. Керівництво суддівського відділу Федерації  робить призначення, а ми вже виконуємо свою роботу залежно від призначення.

– Атмосферу Фіналу 4 тобі ще хотілося б пережити?

-Звичайно, і не лише Фіналу 4. Хочеться рости, прогресувати, переходити на вищий рівень!

Окрім власної суддівської кар’єри, Денис займається і вихованням молодого покоління арбітрів у Хмельницькому.

-Я люблю баскетбол з дитинства. Пам’ятаю, колись мій друг просто запропонував пограти і більше я з м’ячем не розлучався. Тому й вирішив продовжувати працювати у цьому напрямку. Так і став арбітром, адже головне – любити справу, якою займаєшся. Відтак сьогодні чимало юнаків цікавляться суддівською спортивною практикою. Ми зустрічаємося, розбираємо правила гри, відвідуємо різні семінари, і я бачу певні результати. Мені надзвичайно приємно спостерігати і популярність баскетболу серед молоді, і, звісно, тішуся, коли бачу досягнення тих, хто лише рік тому починав пробувати себе у ролі рефері. Гадаю, що на Хмельниччині серед баскетболістів є декілька перспективних арбітрів, котрі, працюючи над собою, зуміють досягнути гарних результатів у цій справі. 

11 березня у Хмельницькому завершився Кубок міського голови з баскетболу, організаторами якого була Хмельницька міська рада та Федерація баскетболу Хмельницької області. Участь у ньому взяли сім чоловічих команд. Проте до фіналу потрапили, як завжди, найсильніші – «Новатор», який був переможцем минулого року, та «Метеор».  Останні  цьогоріч неабияк підготувалися до зустрічі з чемпіонами та доклали максимум зусиль, щоб стати новими володарями кубку.

Серед арбітрів фінальної зустрічі був і Валерій Халавчук. Щодо його суддівської кар’єри – то він відносно недавно в цій справі. Будучи школярем , займався баскетболом, грав у командах школи та збірній міста.

– Баскетбол завжди мене цікавив, я грав, розвивався, не все, звісно, виходило, але ж старався. Завжди спостерігав за старшими, як вони судять, тож мені це здалось цікавим. А тим паче, маючи можливість поспілкуватись вже з досвідченими суддями Денисом Поворознюком та Романом Шуляком.  Минулого літа попросив, щоб трохи детальніше розповіли про тонкощі цієї справи. Тоді ж потратив на відповідний семінар у м. Рівне – дуже сподобалось, тому вирішив вчитись далі, поглиблювати свої знання у цій справі.

На сьогодні приблизно двадцять матчів у суддівській практиці Валерій вже має, однак, розповідає,  фінал Кубку міського голови був найважливішим.

– Це дуже відповідально, адже грали вже досвідчені чоловіки, та й вирішальний матч трохи різниться від інших, було важливим виправдати довіру арбітрів і гравців, та й глядачів теж. Найбільше здивувався результату, адже команда «Новатор» – неодноразовий переможець різних чемпіонатів, та все ж поступилися перемогою «Метеору».

Що найважче для тебе у суддівстві?

– Дуже непросто слідкувати за гравцями, адже це головне завдання арбітра. Однак інколи просто перемикаєшся на саму гру, певно, це через те, що досвід у мене невеликий в цій справі. Та я завжди аналізую свою роботу,  раджуся з досвідченими колегами, тому й намагаюсь не допускати грубих помилок надалі.

Чи була команда-фаворит у цій грі для тебе особисто?

– Звісно ж, ні. Рефері – це людина, котра не зацікавлена в перемозі тієї чи іншої команди. І про це потрібно пам’ятати, якщо хочеш займатися своєю справою. Тому в даному випадку ф я вболівав лише за гарну та чесну гру.

Загалом Валерій планує не зупинятися, вже цьогоріч хоче пройти тестування на отримання кваліфікаційного рівня, що дасть змогу йому працювати на матчах, зокрема,  Першої ліги.

Відтак можна говорити про те, що Хмельниччина таки багата на талановитих людей у різних галузях – маємо не лише спортсменів, а й висококваліфікованих суддів.