Іри­на По­ня­товсь­ка в Ше­пе­тів­ці ві­до­ма як лі­кар-пе­ді­атр. 24 бе­рез­ня в му­зеї Ми­ко­ли Ос­тровсь­ко­го відкрилася виставка художниці-аматорки. Це спіль­на вис­тавка «Чер­во­не — то лю­бов, а чор­не — то жур­ба» Ірини Понятовської та вик­ла­да­ча місцевої дитячої художньої школи Во­ло­ди­ми­ра Мон­та­ча.

— Свою пер­шу кар­ти­ну рік то­му на­пи­са­ла в май­стер­ні Во­ло­ди­ми­ра Мон­та­ча, — роз­по­ві­ла Іри­на По­ня­товсь­ка. — Цю ро­бо­ту ні­ко­ли не про­дам, ад­же з неї все по­ча­ло­ся.

Сьогод­ні у твор­чо­му до­роб­ку ху­дож­ни­ці-ама­тор­ки по­над 60 ро­біт.

— До­по­ки чо­ло­вік пе­ре­бу­вав в «Азо­ві», пот­рібно бу­ло знай­ти зас­по­кій­ли­ве за­нят­тя, — по­яс­ни­ла Іри­на Пет­рівна. — Та­кою від­ду­ши­ною ста­ло на­пи­сан­ня кар­тин. У на­шій ро­ди­ні над­зви­чай­но та­ла­но­ви­тим був ді­дусь. Він ма­лю­вав, грав на багатьох му­зич­них інс­тру­мен­тах, зай­мав­ся ка­ліг­ра­фі­єю, знав ві­сім мов. У ди­тинс­тві я від­ві­ду­ва­ла му­зич­ну шко­лу, але зав­жди мрі­яла ма­лю­ва­ти. Спро­бу­ва­ла — вий­шло. Ба­га­то тех­нік ос­во­юва­ла са­мо­туж­ки, не пре­тен­дую на ви­со­ку май­стер­ність. У мо­їх кар­ти­нах — моя ду­ша.

Як лі­кар Іри­на Пет­рівна всім ра­дить зна­хо­ди­ти за­нят­тя, які по­до­ба­ють­ся.

— Не важ­ли­во, чим зай­ма­ти­ся, го­лов­не — от­ри­му­ва­ти від цього ра­дість, — вважає Іри­на По­ня­товсь­ка. — Хтось ви­ши­ває, хтось всте­ляє плит­ку, а хтось ре­мон­тує взут­тя. Як­що ро­би­ти це із за­до­во­лен­ням, то­ді не ду­ма­єш про не­га­раз­ди, які, зви­чай­но, трап­ля­ють­ся у  жит­ті кожного.

Най­кра­щий кри­тик і ша­ну­валь­ник кар­тин чо­ло­вік ху­дож­ни­ці  Ігор Кар­чевсь­кий.

— Як­що чо­ло­ві­ку по­до­ба­єть­ся — це вже для ме­не ви­со­ка оцін­ка, — до­да­ла Іри­на Пет­рівна. — Ігор Рос­тисла­во­вич ро­бить рам­ки, на­тя­гує по­лот­на. Ра­зом ви­би­ра­ємо ба­ге­ти для кар­тин.

 Че­рез два тиж­ні зап­ла­но­ва­ний по­каз кар­тин у Хмель­ницько­му.

Джерело