День міста по-хмельницьки: дощ, переможці Євробачення, невидимі роботи та люди-клони (ФОТО, ВІДЕО)

Вже вкотре День міста у Хмельницькому, який традиційно проводиться в останні вихідні вересня, з самого ранку розпочався з сірого неба та нудного нескінченного дощу. Тож не дивно, що містяни у соцмережах почали всерйоз обговорювати ідею перенесення цього свята – десь ближче до тепла та гарної погоди. І, як виявилося, представники влади, яким доводиться у ці дні з самого ранку відвідувати офіційні заходи та мокнути під дощем, теж не проти такої зміни у графіку. Згодом природа таки змилувалася над містянами і небо над Хмельницьким вияснилося, подекуди сонце навіть добряче пригрівало, але багатьом хмельничанам негода добряче зіпсувала плани.

Святкове погашення поштового штемпеля

Насправді, дощ добряче зіпсував лише один захід – урочисте традиційне погашення конвертів святковим поштовим штемпелем. Саме в цей час ледь відчутна мряка з неба припустила з новою силою, щедро поливаючи нечисленних хмельничан, які зібралися навколо намету Укрпошти. Тож урочистість провели досить швидко – короткі промови, підписи та штемпелі на конвертах, фото на згадку – і всі розбіглися ховатися від води, що падала з неба.

Нагороди, відзнаки та подарунки

Ряди червоних стільців перед великою сценою так і залишилися елементом декорації на декілька годин. Через те, що їх щедро намочив дощ, мало хто з хмельничан, які зібралися на майданчику біля кінотеатру ім. Т. Шевченка, ризикнув посидіти на них. Тож і вітальне слово мера, і подальший виступ артистів люди здебільшого дивилися стоячи.

Хмельницький міський голова, який офіційно дав старт святкуванню Дня міста, був як завжди лаконічний та щирий. Привітав хмельничан зі святом, згадав тих, завдяки кому ми зараз можемо святкувати та жити в мирі, та тих, хто заплатив за цю можливість найвищу ціну. Загиблих на Сході українців вшанували хвилиною мовчання.

А потім на великій сцені вручали нагороди та приємні подарунки. Отримали відзнаки люди, яким присвоєно звання «Почесний громадянин міста». Чотирьох з них нагородили посмертно. Воїни-добровольці отримали посвідчення, що дають право на пільги в Хмельницькому. П’ятьом учасникам АТО вручили сертифікати на придбання житла. Три родини комунальників отримали ключі від квартир. А ще відзначили кращих представників професій, вручили нагороди за благоустрій будинків та садиб, привітали лауреатів премій в галузі журналістики та премії ім. Богдана Хмельницького.

«Дикі танці» у центрі міста

Ті, хто, злякавшись дощу, відмовилися від ідеї прийти до головної сцени на 13.00, втратили чимало. Адже не просто артисти приїхали зі Львова привітати хмельничан з їхнім святом. Приїхали ті, хто ламав сцену на репетиціях у Стамбулі. Ті, завдяки кому, багато в чому, Україна в особі співачки Руслани отримала знакову перемогу у пісенному конкурсі «Євробачення» 2004 року. Балет «Життя» (режисер-хореограф – народна артистка України Ірина Мазур) зі своїм проектом «Етноеволюція» вивільнив такий потік енергії, що небо не витримало, хмари розійшлися і на над Хмельницьким нарешті засяяло сонце.

Ну, і, звісно, не обійшлося на сцені без «Диких танців», завдяки яким про балет «Життя» дізнався весь світ.

Дерево, мед і глина

Ярмарок на вулиці Грушевського традиційно пропонував хмельничанам звичний набір продукції. Вироби з дерева, вироби з глини, прикраси та вишиванки, мед, м’ясо та оригінальні ковбаси (тут можна було придбати або просто скушувати навіть ковбасу з конини), смажені на паличках картопляні чіпси – улюблений останнім часом смаколик як дітей, так і дорослих. Жвавий рух тут не припинявся ні на хвилину протягом усього дня.

Роботи-крихітки та роботи-велетні-невидимки

Виставка роботів-крихіток на Проскурівській зібрала чимало зацікавлених дорослих та малечі, але найбільший ажіотаж спричинили роботи-велетні. Натовп навколо «трансформерів з мультика» (як їх називали дехто з хмельничан) зібрався настільки щільний, що насправді побачити, що відбувалося на невеликому п’ятачку площі, яка дедалі зменшувалася під тиском глядачів, змогли лише ті, хто стояв у перших рядах. Всім іншим доводилося лише здогадуватися, через що такий ажіотаж. Пощастило найменшим – малюкам, які сиділи у батьків на плечах, та відчайдухам, які, ризикуючи життям, видиралися на ліхтарні стовпи, аби побачити хоч щось. Тож для переважної більшості хмельничан роботи-велетні з їхнім вражаючим шоу так і залишилися невидимками.

Клони біля «Дитячого світу»

Інсталяція з проекту народного художника України Віктора Сидоренка «Depersonalization» на майданчику біля торгового центру, здавалося, найбільше сподобалася малюкам. 11 однаковісіньких чоловічих фігур, розфарбованих у різні кольори, чомусь викликали у малечі нестримний захват. Та й дорослі залюбки фотографувалися та селфилися біля клонів, а дехто навіть тримав їх за руки, рятуючись від осінньої депресії (принаймні, так про це писали хмельничани у соцмережах, викладаючи фото з деперсоналізованими манекенами).

Тут же, поряд, на сцені відбувалася концертна програма «Музика рідного міста».

Обмежений простір рестораторів

Якщо минулого року на День міста фудзона займала майже половину скверу Шевченка, то цьогоріч її розмістили на майданчику за головною сценою. Попри обмежений простір, тут розбили свої намети майже два десятки рестораторів. Тут смажилися шашлики та поросята, кури та ковбаси; тут запікалися та різалися овочі та салати; тут майструвалися сандвічі, хот-доги та інші вуличні смаколики. Тут змішалися східні та західні кухні. Тут співали пісень та відпочивали цілими компаніями. І якщо вдень, після дощу, тут було майже порожньо, то увечері вже ніде було яблуку впасти. Невідомо, чи комфортно було артистам головної сцени готуватися до виступів у клубах диму, що валив з фуд-зони, та хмельничани, вочевидь, залишилися задоволені.

Вогні великої сцени

Завершився перший день святкування концерт зірок українського мейнстріму: «5 Vymir», «Patsyki z Franeka» та «The Hardkiss». До початку концертної програми вулиця Проскурівська була вже битком набита хмельничанами, які поспішали хоч у сутінках долучитися до свята. А на початку вулиці (біля вишивано-брендованої дорожньої розмітки, яку якраз напередодні Дня міста встигли прославити на всю Україну) яскравими вогнями запалала нова інсталяція, яка немов слугувала дороговказом тим, хто поспішав до великої сцени.