Льодовий треш у Хмельницькому

«Возьми с собой лопатку, дружок» – фраза ця, вирвана з контексту одного з найпопулярніших пострадянських шоу, виявилася актуальною для хмельничан й цього суботнього дня. Якщо на острові в «Останньому герої» лопатка потрібна була, щоб прибрати за собою наслідки життєдіяльності людського організму, то у Хмельницькому ця сама лопатка, а також ломик або пачка солі (як мінімум, а як максимум – мішок піску) знадобилися би хмельничанам, аби прокласти собі шлях… Куди-небудь. Чи то з дому на роботу, чи то з роботи додому. Чи то просто для прогулянки – субота ж бо! До речі, сьогодні, як ніколи, ковзани теж були би не зайві.

Нудний дощ, який взявся поливати місто ще з ночі, приправлений легким морозцем протягом дня, перетворив місто на справжній квест, в якому виживають найстійкіші. І якщо на дорогах, розчищених комунальним службами, ситуація більш-менш прийнятна, то тротуари, яких не торкнулася рука прибиральників, стали неабияким випробуванням для сміливців або нещасливців, які ризикнули вийти в місто. Сніг, який ще тиждень тому був справжнім подарунком, збитий в щільний наст, щедро политий водою з неба, став абсолютно непрохідним. Навіть у центрі, який, здавалося б, мав бути вилизаний до стану сухої дитячої пелюшки, перехожі пересуваються з майстерністю еквілібристів, балансуючи на межі «впав – майже впав – майже не впав». Далеко ходити не треба – біля головної ялинки міста, на різдвяному ярмарку, де щодня проходять тисячі хмельничан, майданчик біля кінотеатру ім. Шевченка настільки слизький, що бажаючі потусити на дискотеці, падають, послизнувшись на вичовганому до дзеркального блиску і такому ж слизькому снігу. І пересуваються майданчиком виключно ковзаючими рухами. Напевно, саме тому бажаючих зігрітися у танці та пострибати там було не так багато. Кому цікаво зображати з себе корову на льоду?

Не рятують майданчик на різдвяному ярмарку і нові фотозони – до них ще треба мати щастя дістатися. Чи то навшпиньки, чи то поповзом.

Не легше хмельничанам і там, де сніг розчищений. Масово розкладена у центрі міста плитка, вкрита мерзлою водою, не менш слизька. Вона, насправді, ще небезпечніша, ніж ті частини тротуару, де лежить сніг, бо створює примарну ілюзію безпеки.

А на асфальтованих частинах на перехожих чекає ще одна халепа. На тих частинах тротуару, де його рівність залишає бажати кращого, ями та нерівності перетворилися на калюжі, заповнені мішаниною з води та снігу. Необережно ступити в таке – майже стовідсотковий шанс зануритися у крижану водяну суміш по кісточки, якщо не по коліна. Ну, і далі ковзати обледенілими тротуарами, але вже з геть мокрими ногами.

Це все – центр міста. Що робиться у віддалених районах – наразі важко уявити. У ближніх Гречанах одна із зупинок нагадує каток. Безкоштовний, але стрьомний. Там навіть просто стояти без ризику впасти і вбитися – важко, оскільки неприбраний горбатий сніг, вичовганий за день сотнями ніг, перетворився на лід і становить реальну небезпеку. Щастить тим зупинкам, на яких розташовані ті або інакші МАФи. Принаймні, їхніх власників зобов’язують розчищати прилеглу територію. Віддалені, «безхозні» зупинки – залишені напризволяще.

Тим часом дощ у Хмельницькому не припиняється. Температура повітря у місті, якщо вірити гаджетам, мінус один, відчувається як мінус чотири. Поки що. До ранку ситуація навряд чи покращиться. Тож якщо вам завтра конче необхідно у місто, є декілька варіантів. Якщо дуже поспішатимете, беріть з собою лопатку – нею ви зможете розбивати крижану кірку під ногами і рухатися швидше. Якщо не дуже поспішаєте – беріть з собою сіль або пісок. Посипатимете під ноги – йтимете повільно, але безпечно. І в тому, і в іншому випадку зробите добре не лише собі, а й тим, хто йтиме за вами слід у слід. Ну, а якщо просто по фану погуляти обледенілим містом – беріть ковзани. Здається, безкоштовна ковзанка завтра у Хмельницькому забезпечена.