Чому з руїн хмельницького ЦНТЕІ ніяк не повстане філія донецького вишу?

Багато хто знає про велику сіру будівлю на Свободи, 36 у середмісті Хмельницького. Безбарвна 9-поверхівка – типова відрижка радянської епохи. Протягом більше 30 років тут розташовувався Хмельницький Центр науково-технічної та економічної інформації. Вірніше – 20 років організація працювала. А потім – животіла.

Від 2016 р. у приміщенні оселився філіал Донецького національного університету ім. Васила Стуса. Та будівля, як і раніше, виглядає порожньою та осиротілою. Чому так відбувається? Чому з руїн ЦНТЕІ ніяк не повстане потужний освітній філіал? У історії та сьогоденні допомогли розібратися колишня працівниця Центру та студентка вишу, яка щойно захистилася.

Зануримося трохи у минуле. За радянських часів ЦНТЕІ займав всі 9 поверхів будівлі на Свободи. На першому розташовувалася зала для урочистостей та семінарів. На другому – виставка товарів народного вжитку, виготовлених на Хмельниччині. На третьому – відділ оперативної поліграфії (про неї детальніше трохи згодом). Четвертий та п’ятий використовували для фондів нормативної документації. Шостий – для патентів. Сьомий – для різних відділів. Зокрема, відділу пропаганди. На восьмому була адміністрація, методвідділ та бухгалтерія. Дев’ятий частково здавали в оренду.

Працювати у ЦНТЕІ було дуже цікаво. Наприклад, у промисловому відділі ми займалися збором інформації про наукові розробки, писали аналітичні довідки. Їздили підприємствами області та укладали договори на підписку. Згідно з якими потім постачали заводам та фабрикам інформацію про іновації – розповідає фахівець ЦНТЕІ, яка пропрацювала тут з 1984 до 2010 року.

Після розвалу СРСР Хмельницький ЦНТЕІ залихоманило. Відбулася перша хвиля скорочень. Ті, хто лишився мали вирішити, як виживати далі у нових реаліях. Бюджетне фінансування дісталося не всім відділам. Деякі перевели цілком на госпорозрахунок. Вони і почали займатися організацією семінарів й розробкою та продажем бланків для податкової звітності. Наступні 10 років на цьому вдавалося непогано триматися.

На початку нульових принаймні половина площі у ЦНТЕІ здавалася в оренду. Тут знайшли тимчасовий прихисток комп’ютерні курси та курси іноземних мов, учасники кластерів, юристи та нотаріуси. На другому – деякий час працював бар. У 2008 р. з приходом нового директора настав наступний період – остаточного занепаду Центру.

Новий (і останній) керівник організації прославився тим, що безкінечно перебудовував приміщення та ніяк не міг визначитися, на якому саме поверсі у нього має бути кабінет – розповідає працівниця ЦНТЕІ.

Тоді ж у ЦНТЕІ запрацював інститут інтелектуальної власності. За словами екс-працівниці, студентів там було завжди мало. Дехто здобував другу освіту. Інші прийшли сюди просто за папірцем. Особливо це стосувалося студентів МАУП, яка на той час мала проблеми з видачею дипломів.

У 2016 р., коли з числених підрозділів ЦНТЕІ лишилася хіба що поліграфія, доля приміщення ніби остаточно вирішилася – тут оселився філіал відомого не лише в Україні вишу – Донецького національного університету ім. В. Стуса. Сам же виш переїхав у Вінницю разом зі значною частиною викладацького складу.

Про появу у Хмельницькому філіалу знаного університету місцева жителька Юлія Астафурова дізналася випадково – з оголошення у транспорті. І одразу ж загорілася ідеєю здобути тут диплом за фахом “журналістика”.

У 2017 р. там була якась приймальна комісія з декількох дівчат, які одразу ж після того, як закінчився прийом документів та вступні екзамени, щезли. Але мене приваблювала саме можливість вчитися у Хмельницькому, тому я і повелася на це – зізнається Юлія

Як виявилося згодом, всього тогоріч хмельницька філія ДонНУ набрала аж 4 (!) студенти. Згодом їх поставили перед фактом: навчання відбуватиметься у Вінниці. При чому про необхідність укласти угоду, за словами Юлії, повідомила вінницька лаборантка вишу, яка розшукала хмельницьких студентів через Фейсбук. Представники хмельницької філії чомусь вирішили не обтяжувати себе такими організаційними моментами.

Все подальше навчання протягом півтора року відбувалося у Вінниці. Там ДонНУ займає три корпуси з купою факультетів, спеціальностей та студентів.

У Вінниці в університеті потоки студентів. Багато неймовірно класних викладачів. Сам виш насправді крутий! Проблема ж хмельницької філії у тому, що вони завалили інформаційну кампанію. Ніде не рекламувалися, не приваблювали студентів – вважає Юлія Астафурова.

Перед захистом Юлія зайшла до філії надрукувати диплом у тамтешній поліграфії – тій самій, що залишилася від колишнього ЦНТЕІ.

У приміщенні філії порожньо. І страшенний холод, бо воно зовсім не обігрівається – згадує хмельничанка.

Як виявилося, ситуацію не врятувала навіть зміна керівника. Цьогріч підрозділ вишу очолив колишній губернатор Хмельниччини Леонід Прус. У 2018 р., за словами Юлії, у хмельницькій філії не набрали жодного студента.

У приміщенні, окрім поліграфії, працює і невиличка крамничка у прибудові до приміщення.

Там, як десятки років тому, торгують бланками – розповідає екс-працівниця ЦНТЕІ. Вона вважає: ніхто з місцевих не міг щось кардинально тут змінювати. Бо приміщення завжди належало Києву. А всі рішення приймалися у Міністерстві освіти, у структуру якого і входило ЦНТЕІ.

Читайте нас у Телеграм та у нашій групі Viber @ПоділляNEWS