Навіщо змінювати Конституцію. Щоб змінити державу

Ефір Юлії Тимошенко, який було показано на ICTV 14 січня, був вартим уваги. По-перше, через те, що найбільш рейтингового кандидата в президенти не так часто побачиш на телебаченні. Її появу можна пов’язати більше з необхідністю каналів показувати «баланс думок», ніж із домовленостями. По-друге, на відміну від інших кандидатів, Юлія Тимошенко говорила не слоганами. Її тези були програмними – результат роботи разом з експертами та науковцями. Тут сильно порожніми словами і не поясниш.

Логіка Юлії Тимошенко зрозуміла: у 2019 році буде визначатися вектор розвитку України в новому світі. У світі, який є незнайомим нам – міжнародні інституції не можуть гарантувати мир у світі, Росія продовжує агресивно поводити себе та зазіхати на суверенітет, а США та ЄС зайняті внутрішніми проблемами.

Так як раніше – просто обрати нового Президента та домовитися зі старими олігархами вже не вийде. Фактично, в України є два варіанти – переформатувати державу, або ж спокійно дивитися на те, як договорняк еліт потроху здає суверенітет і торгує самостійністю.

В основі плану Юлії Тимошенко – створення нової Конституції та зміна економічної моделі України.

Сучасна Конституція виконала своє завдання – показала, що Україна є незалежною. Завданням нової конституції є знищення кланової економіки. Для цього новий проект основного закону має бути затверджений народом України. Ідея очевидна, але досі долю народу звикли вирішувати в рамках урядового кварталу Києва. Таким чином, Юлія Тимошенко провокує політичну реальність, показуючи той розкол, який відбувся між народом і панівною верхівкою. Між тими, хто працює і платить податки і тими, хто навчився перекачувати гроші в офшори. Юлія Тимошенко залишається чи не єдиним політиком, який кидає виклик системі.

Зміна економічної моделі України – це створення соціально-ринкової економіки. В Україні часто називають популістами тих, хто виступає за державне регулювання дій НБУ чи стимулювання економіки. Насправді ж успішні країни проводять цілеспрямовану політику розвитку своїх конкурентних галузей і стежать за добробутом всередині країни – чим більше внутрішнього попиту, тим краще для економіки. Чим більше простий працівник може купити товарів і послуг, тим сильнішою є держава перед зовнішніми силами. За фразою «ринок вирішить» в Україні ховаються політики, які свідомо потурають монополіям, які хочуть приватизувати стратегічні галузі за невеликі гроші. Натомість, стратегія «Нового курсу» більше нагадує економічні моделі розвинутих Франції та Німеччини з їх високими соціальними стандартами та розвитком промисловості.

Юлія Тимошенко вибрала складний шлях  – просувати стратегічні теми замість того, щоб працювати з легкими слоганами. Готовність сприймати та підтримувати такі рішення свідчать про зростання свідомості виборців.

Петро Охотін, політолог

Читайте нас у Телеграм та у нашій групі Viber @ПоділляNEWS