Хмельницький краєзнавець розповів про родину проскурівського фармацевта Деревоєда

Лекцію «Незручна історія Проскурова: будинок Деревоєдів» краєзнавець Ігор Западенко присвятив Дню пам’яті та примирення, адже в історії старовинного будинку на розі вулиць Проскурівської та Проскурівського підпілля переплелися долі різних народів, релігій та ідеологій.

Власник будинку та аптечного бізнесу Людвіг Янович Деревоєд – дворянин Мінської губернії з нехарактерним для тутешньої  місцевості прізвищем.

«Хтось, можливо, думає, що він був одним з єврейських купців, – зауважує краєзнавець. – Але ні. Він – римо-католик. Записаний у дворянську книгу Мінської губернії. І зрозуміло, що у походженні своєму – з литовської шляхти».

Приїхавши з Мінської губернії, Людвіг з братом Карлом спочатку заснували аптеку у Сатанові. Завдяки дружбі з проскурівським фармацевтом Яневичем Людвіг організовує аптечний бізнес і в Проскурові. Та згодом одружується з донькою Яневича – Юлією. Дружина невдовзі помирає, а фармацевт вдруге бере шлюб – цього разу з Михайліною з роду Ключевських (м. Кам’янець-Подільський).

«Загалом бізнес Людвіга Деревоєда розвивається досить потужно. З 1890 року він завершує зводити триповерховий будинок, який відомий хмельничанам і зараз. У 60-ті роки до приміщення добудовують четвертий поверх. На першому була аптека. Мабуть, краща у Проскурівському повіті. На старовинному фото видно, що поруч з аптекою є вивіска «Общество потребителей». Там був ще такий магазинчик, де продавали алкогольні напої на винос», – розповідає Ігор Западенко.

Людвігу Деревоєду належав не лише триповерховий будинок, а й частина всього кварталу, де розташовувався ілюзіон «Оаза» (згодом – кінотеатр «Мир»). Деревоєд тричі  обирався депутатом Проскурівської міської думи. Від двох шлюбів фармацевт мав п’ятьох дітей: сина Стефана та чотирьох доньок. Помер у 1906 році. Похований на старому кладовищі, але могила його втрачена.

Після смерті Людвіга бізнес перейшов до сина Стефана, який став теж успішним бізнесменом й депутатом. Про його заможність можна, на думку Ігоря Западенка, судити з такого епізоду:

«У 1911 році авіатор Уточкін у Кам’янці-Подільському здійснював показові польоти. Одним з номерів його програми було підняття п’ятьох пасажирів. Одним з них був Стефан Деревоєд. Це свідчить про його мажорний статус. За те, щоб здійснити політ, треба було заплатити 100 рублів. Він собі міг це дозволити», – впевнений дослідник.

Подальшій успішності бізнесу Стефана Деревоєда завадила Перша світова війна і революція, після якої весь бізнес був націоналізований. Утім, найретельніше краєзнавець дослідив жіночу гілку родини Деревоєда. Зокрема, Михайліни з роду Ключевських. Як свідчать польські джерела, ця жінка народилася і все життя прожила на Поділлі, але так і не навчилася розмовляти російською, тому що ігнорувала факт присутності у краї Російської імперії. Її брат – ксьондз Еразм Ключевський, учасник повстання проти царської Росії у 1863 році. За свою діяльність поляк був засланий до Сибіру. Помер у Проскурові. Могилу також втрачено.

«Мене дивує, як при тих подіях, до яких були причетні жінки з родини, Людвігу Деревоєду взагалі вдавалося вести успішний бізнес у царській Росії», – коментує Ігор Западенко.

Найцікавішою з-поміж інших у родичів Людвіга Деревоєда краєзнавець вважає долю його молодшої доньки Гелени-Валентини, народженої 1899 році, коли самому фармацевту було майже 60 років. Гелена навчалася у Санкт-Петербурзі у жіночому медичному інституті. Це був єдиний на той час у Російській імперії заклад, де жінки могли отримати вищу медичну освіту. Згодом Гелена стала відомим педіатром та однією з перших жінок-докторів медицини у відродженій міжвоєнній Польщі.

Під час навчання у Санкт-Петербурзі Гелена Деревоєд вступила до підпільної молодіжної організації Польської прогресивно-незалежницької молоді, членами якої були студенти та гімназисти. 1913 року у цій організації Гелена знайомиться зі своїм ровесником Тадеушем Голувко. Хлопець на той час вже вважався досвідченим підпільником.

У 1914 пара переїздить до Проскурова та у костелі св. Анни, який розташовувався на місці нинішньої ЗОШ №1, бере шлюб.

«Весілля не було пишним, тому що вже почалася Перша світова війна. Одразу ж після одруження молоді люди вирушають до Варшави, де з Юзефом Пілсудським беруть участь у створенні Польської Організації Військової, яка фактично змогла вирвати країну з лап Російської імперії та відстояти сучасну Польщу», – каже краєзнавець.

Вже у 30-тих роках почалися масштабні репресії проти місцевих поляків, яким закидали саме участь у Польській Організації Військовій. Були арешти, тюрми і заслання у Казахстан.

При дослідженні теми Ігор Западенко використовував польські джерела та матеріали з Хмельницького обласного архіву. Краєзнавець зізнається: довго не наважувався на цю роботу через неоднозначність та незручність минулого.

«Але це потрібно робити, – каже Ігор Западенко, – інакше Проскурів перетвориться на те, чим його часто називають – місто без історії».