Костюмована вечірка в стилі ретро: як у Хмельницькому провели ніч музеїв

Своє професійне свято працівники музею історії міста Хмельницького цього разу вирішили провести в новому форматі. Глядачам, які дощового суботнього вечора 18 травня долучилися до «Історичної костюмованої вечірки», представили реконструкцію проскурівського ілюзіону «Модерн».

Перед тим, як зануритися у традиції минувшини, гості прослухали коротку розповідь про те, як саме все відбувалося в ілюзіонах (саме так тоді називалися сучасні кінотеатри). Науковий співробітник музею Вікторія Папонова розповіла, зокрема, що кожна «фільма» (саме так називалися перші кінострічки) тривали не довше однієї-двох хвилин, найтриваліші – п’ять хвилин. Тому, аби влаштувати справжній кінопоказ, програма в ілюзіоні формувалася з декількох стрічок, адже квиток тоді коштував досить дорого (за нинішніми цінами, як сказала пані Вікторія, його вартість дорівнювала приблизно чотирьом кілограмам м’яса). Крім того, глядачів розважали виступами справжні артисти та музиканти.

Тому  для хмельничан, які прийшли в музейний ілюзіон, програму відтворили у повному обсязі. Перед переглядом глядачам продемонстрували свої таланти спеціально запрошені гості. Юна балерина Ліза Венгер з балетної студії Хмельницької дитячої школи мистецтв виконала мазурку та варіацію з балету “Пахіта”, а молодий співак – студент Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Теодор Бадарла заспівав другу арію Зарастро з опери Моцарта «Чарівна флейта» та жартівливу народну пісню «Удовицю я любив».

Не залишилися осторонь і глядачі, які також захотіли продемонструвати свої таланти. Ярослав Дмитрик виконав пісню «Чорнії брови, карії очі», а члени громадської організації «Хранителі спадщини» продемонстрували власноруч написане живописне полотно та римоване супроводження до неї – вірш, написаний однією з членкинь ГО.

Оскільки вечірка була запланована костюмованою, то, звісно, без ретро-вбрання не обійшлося. Всі бажаючі того вечора отримали доступ до музейного банку костюмів, зібрати які допомогли реконструктори та волонтери. Дещо дістали і з запасників музею історії міста.  Тож більшість глядачів «ілюзіону» відчули себе справжніми історичними персонажами.

Після власне кіносеансу в ілюзіоні, де глядачам представили найперші та найцікавіші фільми початку ери кінематографа (продемонструвавши весь спектр жанрів – від комедії до містики), на хмельничан чекав приємний сюрприз – пригощання смаколиками. Частували у музеї того вечора віденським штруделем з вишнями, неймовірно популярним на межі XIX-XX століть, фруктово-шоколадним фондю, що вважалося в ті часи істинним шиком, ароматним чаєм з раритетного самовара і, звичайно ж, кавою, яка тоді була фактично на вагу золота, тому пили її вкрай малими порціями з невеликих, схожих на іграшкові, чашок.

А який же званий вечір без печива з передбаченнями та гри у фанти? Такі розваги готувалися з особливою ретельністю та з гумором, але, водночас, вони були досить тактовні й інтелігентні для світських раутів. Були й середньовічні настільні азартно-інтелектуальні ігри. Їх, у всьому дивовижному розмаїтті, представив реконструктор, давній друг і волонтер музею Микола Тарас.

Супроводжувалося все це звучанням справжнього антикварного грамофона кінця ХІХ століття.

Словом, захід пройшов в живому інтерактивному free-форматі і, ймовірно, запам’ятається його гостям надовго. До слова, вечірка тривала набагато довше, ніж було заплановано, адже гостям не дуже хотілося розходитися. І головним запитанням до організатором було одне: «Ми хочемо ще! Коли наступна костюмована вечірка?»