Як реформують громадський транспорт у Хмельницькому | Поділля News
Новини
Інфраструктура

Як реформують громадський транспорт у Хмельницькому

Транспортну галузь Хмельницького реформують не один рік. Проте, здається, скарг від пасажирів не меншає. Особливо багато нарікань на якість перевезень та недостатню кількість транспортних засобів. Що саме все ж вдалося покращити у цій царині, а що так і лишилося незмінним, розповів Андрій Бондаренко, заступник міського голови та один з реформаторів.

Ви опікуєтеся транспортними проблемами міста більше трьох років. Чого, на вашу думку, за ці роки вдалося досягнути? А де навпаки тупцювали на місці? 

Я вважаю, що плюси – це запровадження нових маршрутів, ремонт зупинок. На жаль, поки що не вдалося вирішити питання з достатньою кількістю транспорту на маршрутах. Зараз у декількох перевізників не весь транспорт задіяний. Наприклад, у Мішина стоїть 7 автобусів, у «Хмельницького таксі», здається, 10. У ФОП «Марценюк» було 4 великих автобуси. Вони їх продали.

Чи прописано в угоді заздалегідь, що перевізники не мають зменшувати кількість транспортних одиниць на маршрутах?

Можна прописати що завгодно. Але ж ніхто не буде працювати у збиток. От, наприклад, на маршруті №2 за угодою мало їздити 8 великогабаритних одиниць транспорту. Перевізник пустив 4 таких автобуси. А решта – їздили бусики-спринтери. Але навіть ці 4 пропрацювали тільки декілька днів. Потім ще на кілька місяців залишилося всього два бусики, і перевізник показав збитки. Ми запропонували, щоб він доплачував за автобус на цьому маршруті. Він відмовився. Відповідно ми угоду розірвали, а цей маршрут віддали «Електротрансу». Зараз там їздить 5 їхніх великих автобусів. 

Раніше «Електротранс» обслуговував 51 маршрут. Але на ньому виграв Мішин. Таким чином, на один маршрут, який обслуговується великогабаритним транспортом, у місті стало більше.

На які обласні центри варто орієнтуватися щодо вирішення питань з громадським транспортом?

Я б назвав Київ. Але це інше місто у плані фінансування та можливостей. Вінниця, як варіант. 80% там – це комунальний транспорт. Їм пощастило, оскільки Цюріх передав їм понад 100 трамваїв. І не просто передав. А із запчастинами та обслуговуванням протягом 10 років. Але у Вінниці ніхто не їздить на одному маршруті в інший кінець міста, як у Хмельницькому. Там людина доїжджає на маршрутці до зупинки тролейбуса чи трамвая. А потім пересідає і платить вдруге.

А як щодо вартості? Є обласні центри, де проїзд дешевший, ніж у нас?

Можливо, це Черкаси. Транспорт у них не в кращому стані. Але може бути на 50 копійок дешевше.

Ви об’їздили багато країн світу. До прикладу, у ЄС яка вартість проїзду у громадському транспорті?

Наші ціни навіть порівнювати складно із європейськими країнами. У Німеччині, Франції проїзд коштує 2,5-3 євро. У Польщі вартість поїздки починається від 1 євро. При тому запчастини там дешевші. Паливо десь таке ж за ціною. Наші водії хочуть таку зарплату, як і у Польщі. Щоб їх  втримати тут, вони мають заробляти не менше, ніж 1000 грн на день. Ми маємо майже всі ті ж складові, що і у Польщі. Але при цьому вартість проїзду ушестеро дешевше. А собівартість приблизно така ж, як і там.

Як же тоді наші перевізники тримаються на плаву?

Можливо, за рахунок того, що вчасно не ремонтуються, їздять на старих запчастинах. Заправляються невідомо яким паливом. Зарплату, очевидно, платять не завжди білу.

Чи мають наші приватні перевізники реальну можливість оновити транспортний склад?

Головна  проблема – відсутня взагалі інвестиційна складова. Тобто у приватних перевізників немає можливості закупити новий транспорт, або хоча б зробити капітальний ремонт.

У країнах ЄС існують приватні перевізники?

Там існують і комунальні, і приватні. Але принцип відмінний від нашого. Муніципалітет закуповує у них послуги. Наприклад, перевізник зовсім не відповідає за збирання каси. Це все організовує муніципалітет. Він укладає угоду за пасажиро-кілометр. Відповідно немає значення, скільки людей проїхалося. Беруть до уваги лише, скільки рейсів зроблено. І при цьому не важливо, скільки там пільговиків.

У нас так можливо?

Можливо, але для того треба повністю запроваджувати електронний квиток. Коли всі види транспорту будуть обладнані валідаторами, можна починати на це переходити. Але знову ж таки є фактор пільговиків.

А чи є пільговики, приміром, у Євросоюзі?

Там є дуже мізерна кількість тих, кого ми називаємо пільговиками. Є субсидування деяких дуже обмежених категорій громадян.

Чи є хоч десь у хмельницьких маршрутках або тролейбусах кондиціонери?

У салоні нема ніде. Бо один такий кондиціонер вартує десь 80 тисяч гривень. Плюс обслуговування. Тоді це би ще більше вплинуло на вартість проїзду. Та разом з тим кондиціонерами обладнані кабіни водіїв у нових тролейбусах.

Автор: Галина Мельник

Читайте нас у Телеграм та у нашій групі Viber @ПоділляNEWS