Простолюдини панам не пара: хмельницький краєзнавець розповів про трагічні історії кохання

Кохання без обмежень не завжди і не для всіх було реальністю. Позаминулого та навіть на початку 20 століття на заваді багатьом закоханим парам  ставали класові упередження. Інколи соціальні розбіжності  призводили до неабияких трагедій. Про дві такі історії, що трапилися на теренах Хмельниччини, розповів краєзнавець Ігор Байдак.

Отруйник з Деражнянщини

Село Слобідка Шелехівська Деражнянського району знане музеєм поетки Анни Ахматової та маєтком місцевого поміщика. Цей двоповерховий палац з трьома кутовими  вежами –  резиденція польського дворянина Новицького. На відміну від музею, палац виглядає занедбаним. А у селі з цього приводу роками переповідають сумну історію: мовляв, над спорудою нависло прокляття.

Власник місцевої гуральні поміщик Новицький завершив споруджувати маєток у 1911 році. Він розташований у парку над ставом. Тоді ж, на початку 20 століття, тут відбулася одна непересічна подія:  поміщицький син, за словами Ігоря Байдака, закохався у селянку. Проти такого мезальянсу повстав Новицький-старший.

«Коли молодик від’їхав у столицю на навчання, батько наважився на радикальний крок – найняв кілера, який підсипав дівчині отруту. Дізнавшись про обставини загибелі коханої, Новицький-молодший прокляв і тата, і маєток, а до села жодного разу не повертався, – каже Ігор Байдак. – У палаці  відтоді, вже за радянських часів, розташовувалася і будівельна контора, і дитячий санаторій, й інші установи. Та нічого на тривалий час не затримувалося».

Раз не гідний, будь обпльований!

Засновник Миньковецької держави, що існувала наприкінці 18 – початку 19 століття на території сучасних Дунаєвецького та Новоушицького районів, Ігнацій Сцибор-Мархоцький славився прогресивними поглядами. І більшість податків скасував,  і свободу релігійних переконань проголосив, і від військового обов’язку підданих звільнив. Утім, демократія не розповсюджувалася на справи сімейні.

«Одного разу, об’їжджаючи свої володіння, Ігнацій виявив:  простолюдин зустрічається з його донькою, – розповідає Ігор Байдак. – Такого Мархоцький стерпіти не міг. Хлопця за рішенням Ігнація прив’язали до стовпа ганьби. Кожна дівчина Миньковецької держави могла підійти і плюнути йому в обличчя. Після такого покарання зухвалого селянина, який наважився кинути виклик класовим упередженням, виселили за межі Миньковецької держави».