На Хмельниччині занепадає римо-католицький храм

Сьогодні храм у селі Новокостянтинів Летичівського району стоїть пусткою. У приміщенні понівечені стіни з фресками, деінде віддерте покриття, вибиті вікна. На піску підлоги скрізь – сліди: тут хазяйнують птахи.

Римо-католицький Костел Святої Анни зведений у середині XVIII ст. за ініціативи представників польського дворянського роду Живуських. Храм названий на честь матері Діви Марії – Анни. Сам же населений пункт на березі Південного Бугу заснований на півтора століття раніше князем Василем Острозьким. Саме тут, як і у Старокостянтинові, була одна з його резиденцій.

Новокостянтинів отримав Маґдебургзьке право та процвітав завдяки ярмаркам. Станом на XIX ст. містечко мало навіть більше значення, ніж сусідній Летичів. Тут мирно уживалися юдеї, православні та католики. Все докорінно змінилося після більшовицького перевороту 1917 року. За останнє століття місто з населенням близько 3 тисяч перетворилося на село, де тепер живе менше 700 мешканців, від синагоги не лишилося й сліду, а католицький храм занепадає.

За словами хранителя Санктуарію Летичівської Богородиці Адама Пшевускі, римо-католики особливо потерпали від репресій радянського режиму. У 30-ті роки костел закрили. Але ще 15 років тому він зустрічав вірян, які колись молилися у храмі.

Свята Анна – покровителька родинного життя. Як кожна бабуся. Це хтось дуже добрий і близький. І, можливо, тому тут до сьогодні відчувається багато душевного тепла. Архітектура цього храму особлива: пишна і чиста. Тут – великий порядок: колони-пілястри, карнизи, арки. Оздоблення – пишне, не з гіпсу чи з пінопласту, а лише кераміка. Її виготовляли на місцевому цегляному заводі спеціально для храму, – розповідає Адам Пшевускі.

Після Другої світової війни занепад костелу тривав. Заїжджі комсомольці, які брали участь у розбудові місцевого колгоспу, влаштовувалися тут на ночівлю. Саме вони взялися відривати плити з підлоги. Цей період Адам Пшевускі називає «часом страшенного вандалізму». На його думку, якщо люди не мали шани Бога, то від ганебних вчинків їх мала утримувати хоча б повага до краси. А наприкінці 70-тих років у костелі виникла пожежа – ймовірно, це був навмисний підпал.

Після розвалу СРСР сюди з польського Любліна приїхав ксьондз Станіслав Фюк. Він почав реставрацію Санктуарію у Летичеві та зробив накриття костелу у Новокостянтинові – з новим дахом інтенсивна руйнація приміщення припинилася. Але на той час у селі майже не залишилося католиків. Ще 10 років тому службу тут відправляли у будівлі давньої польської школи. Нині у Новокостянтинові існує офіційна парафія зі статутом. Але у ній лише два парафіянина.

У 2013 році сюди приїздили мої знайомі з Польщі. Ми протягом двох тижнів тут все прибирали. Вивезли 15 «газонів» сміття зсередини, зачистили територію. Тому те, що бачимо зараз, це зовсім новий світ у порівнянні з тим, що було раніше, – каже Адам Пшивускі.

Костел Святої Анни – пам’ятка архітектури місцевого значення. Храм потребує реставрації, яка може відбутися лише за підтримки меценатів.

Читайте нас у Телеграм , у нашій групі Viber @ПоділляNEWS та Instagram, Twitter