Герої пісні Марусі Чурай зачитали реп у Хмельницькому

Довгоочікувану прем’єру вистави «Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці» представили у Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М. Старицького.

«Театр знову вітає своїх відвідувачів, а отже життя переможе!» – таку тезу висловив зі сцени режисер Дмитро Гусаков.

Через карантинні обмеження прем’єру вистави місцевим поціновувачам театрального мистецтва довелось очікувати майже два місяці.

Постановка за мотивами однойменної драми Михайла Старицького стала не тільки ковтком культури для подолян, спраглих на театральні враження та емоції за час локдауну, а й мистецьким переосмисленням історії життя легендарної співачки та поетеси Марусі Чурай.

«Невже це «жива» музика», «Текст торкає до «мурашок»…», «Культурі бути!» – такі щирі емоції було чутно з театральних рядів. Але чому саме постать Марусі Чурай?

Нещодавно мистецька Україна відзначала 180-річчя від дня народження культового українського драматурга Михайла Старицького. Тож наша прем’єра в першу чергу є віншуванням постаті драматурга. Крім того, після прочитання низки п’єс автора, саме «Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці» знайшла емоційний відгук у нашій театральній команді, – прокоментував Дмитро Гусаков.

Соціально-побутова драма Старицького отримала оновлене звучання через вкраплення сучасної музики, хореографії і загальне оформлення. Неабияк здивував глядача зачитаний реп одним з персонажів драми. За словами Дмитра Гусаков, така новація є концептуальним рішенням, яке має на меті наближення особистостей твору до сучасного глядача.

Окремо потрібно відзначити витончений живий вокал. Неповторну гру на межі автентичного історизму та актуальних театральних тенденцій презентували артисти театру – Роман Падур (Гриць), Марина Годованюк (Маруся), Василь Шпунт (Хома), Олександр Ящишен (Потап).

Головною проблемою цієї драми є відсутність можливості діалогу між парою закоханих, прислухання одне до одного, зв’язку думок та душ. Наскільки сьогодні це актуально – думаю, розуміє кожен з нас. Щодня ми віддаляємось від коханих, через побут та щогодинні справи не чуємо слів, не відчуваємо рідних доторків, забуваємо як це – любити… Тому, хмельницький глядач, переглянувши виставу, на моє щире переконання, має зрозуміти помилковість завтра, його емоцій та відчуттів, а обов’язковості сьогодні. Тому – запрошуємо до театру – відчути життя, як воно було і є! – зазначив режисер Гусаков.

Українська культурна спадщина в своєму арсеналі має прожиті досвіди поколінь – романтизовані письменниками, поетами, художниками – мистецькою плеядою. Саме тому сьогоденний шанувальник рідної культури має чудову можливість пережити ці «життя» під час вистав, концертів, виставок, щоб відчути себе частиною народу та не повторювати помилок предків.

Фото: Сергій Аніськов

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook