У шести громадах Хмельниччини прощалися із загиблими військовими

У Хмельницькому, Кам’янець-Подільському та Шепетівському районах – в смт Віньківці, Полонне, Чемерівці, селі Отроків та селі Вовковинці, а також в обласному центрі вчора та сьогодні прощалися з військовими, які загинули, захищаючи Україну.

У Полонному в останню путь провели майстер-сержанта Валерія Ярощука, 1976 року народження. З 2016 року військовослужбовець неодноразово виконував завдання під час антитерористичної операції та Операції Об’єднаних Сил на Луганщині та Донеччині. За результатами служби заохочувався командуванням територіального вузла та Головою Держспецзв’язку. 29 березня 2022 року Указом Президента України був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня. Загинув 8 квітня 2022 року.

У Віньківцях попрощалися з Віктором Протасом, 1972 року народження. У 2014 році віньківчанин добровільно пішов боронити Україну від ворога, у складі 72-ї механізованої бригади вирушив воювати на Схід. Повернувся додому у 2015-му, а 25 лютого 2022 року знову пішов захищати Україну. У складі 3-ї танкової бригади Віктор Протас разом із побратимами воював на Харківщині. Загинув в бою поблизу міста Ізюм 4 квітня.

У селі Отроків прощалися з Ярославом Шахмартовим, 1994 року народження. Захищаючи Україну, військовослужбовець загинув 5 квітня 2022 року у місті Авдіївка. 

У селі Вовковинці прощалися з Любомиром Руснаком, 1999 року народження. Зв’язок з ним рідні втратили втратився у перший день війни. Служив у 1-й танковій бригаді. Про загибель Любомира Руснака стало відомо 6 квітня.

На Чемеровеччині прощалися з Олександром Луцьковим, 1977 року народження. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Загинув від вибухової травми у боях за місто Попасна на Донеччині 5 квітня. Поховали Олександра Луцькова у рідному селі Жердя.

У Хмельницькому попрощалися з Віталієм Кайгородовим.
Служив хмельничанин за контрактом, у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Воював на території Макарівської громади на Київщині разом з батьком. Бої, в яких загинув Віталій, тривали 11 березня.

Тіло загиблого військового шукали довго, і до останнього сподівалися знайти живим. Та з’ясувалося, що він був похований у селі Липівка Бучанського району, разом з іще 8 бійцями. Тіло хмельничанина ідентифікували і повернули додому.

У цивільному житті Віталій Кайгородов понад усе любив подорожі та мотоцикли. В останню путь його супроводила мотоколона друзів та однодумців. Поховали бійця на Алеї Слави.

За матеріалами сайту Є

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook