Майстриня з Кам’янця навчає дорослих та дітей техніки валяння вовни

Вироби ручної роботи з вовни набувають нині неабиякої популярності в усьому світі. Можливості техніки валяння (фелтінгу) є надзвичайно широкими та дозволяють створювати з вовни різноманітні модні прикраси, сумки, предмети одягу та інтер’єру, іграшки, а також дивовижні картини. Майстриня декоративно-прикладного мистецтва з Кам’янця-Подільського Лариса Клепас вважає роботу з вовною більше, ніж мистецтвом та охоче ділиться своїм вмінням з охочими.

За освітою Лариса Клепас – художник-графік, ілюстратор книжок. Майстриня розповідає, що, переїхавши в Кам’янець 10 років тому, вона захопилась технікою валяння, яку побачила в інтернеті. Починала з нескладних натюрмортів, однак постійно вдосконалювала своє вміння, щодня створюючи нову картину. Ці численні роботи розійшлись по всьому світу. Таким чином звичайне захоплення переросло в улюблену справу.

“Обожнюю працювати з вовною через її надзвичайно яскраві кольори, яких мені бракувало у роботі з графікою. Не використовуючи попередньо олівця, одразу на полотні викладаю малюнок, який потім притискається склом. Залежно від натхнення, захоплення та сюжету, одна картина може створюватись за тиждень чи за один день. Також мені було цікаво експериментувати, використовуючи вовну домашніх тварин. Так, регулярно вичісуючи нашу домашню кішку, я створила її портрет з її ж підшерстку”, – розповідає Лариса Клепас.

Майстриня проводить благодійні майстеркласи, кошти з яких йдуть на потреби військових. Учні роблять усе швидко, оскільки ця техніка є нескладною, не передбачаючи ні художнього досвіду, ні значних часових затрат.

Освоївши техніку роботи з вовною, Лариса пішла далі – почала створювати іграшки, прикраси, аксесуари. Для цього вона використовує метод мокрого валяння, або ж фільцевання спеціальними голками, які сплутують волокна вовни між собою, ущільнюють і перетворюють їх на повстяну масу (фетр). Це дає змогу створювати різні об’ємні вироби, як із пластиліну.

“Перша моя іграшка – овечка, оскільки я працюю саме з овечою вовною. А загалом за весь час я зробила дуже багато різноманітних іграшок. Але найчастіше – це були їжачки. Чомусь вони завжди виходять дуже милі. Вони у мене роз’їхались по різних містах і країнах. Завжди жартую, що відбулась міграція їжачків”, – розповідає майстриня.

Наступним етапом стало вивчення техніки валяння одягу. Починала жінка з шапочок, рукавичок, невеличких виробів. Але, звісно, хотілось спробувати створити взуття, оскільки це найкраще, що можна зробити з валяної вовни – надзвичайно теплого матеріалу. Для цього Лариса поїхала навчатись у Київ.

“Сказати, що було складно – це нічого не сказати. Звичайно, валяти взуття – дуже важко. Необхідні різні матеріали та багато зусиль. Вовна валяється за допомогою мила, гарячої води та фізичної сили. До прикладу, щоб створити кофтинку 46-го розміру, потрібно викласти її вдвічі більшу, тому що під час валяння вовна має сісти, аби утворилось суцільне полотно. Ще вовна дуже любить поєднання з різними матеріалами – такими як натуральний шовк, декоративні елементи. Звісно, усе це я використовую. Люблю експериментувати. При створенні взуття чи сумочок необхідне також вміння шиття – для кріплення підошви, підкладки, замочків. Це робиться вручну. Тому цей процес не такий швидкий, як з картинами”, – зауважує майстриня.

Вона пройшла довгий шлях у цій творчості, багато чого спробувала. Але є ще куди рости та що ще спробувати. Зараз їй цікаво перейти в більш авангардні композиції, створювати предмети інтер’єру – світильники, декоративні подушки, килими, настінні панно тощо.

Повне інтерв’ю з майстринею можна переглянути у відео:

За інформацією сайту Хмельниччина туристична