Місто-прихисток, місто-волонтер: як прожив рік повномасштабного вторгнення Кам’янець-Подільський

Перші дні повномасштабної війни різко змінили життя українців та громад. Кам’янець-Подільський, який є членом Асоціації міст України в Хмельницькій області, також опинився в нових реаліях, з новими викликами та необхідністю прийняття швидких ефективних рішень. Про них і розповів міський голова Кам’янець-Подільської міської ради Михайло Посітко.

ШЛЯХ ДО ПРИХИСТКУ

Понад 200 000 українців пройшли/проїхали через Кам’янець-Подільську міську територіальну громаду на Хмельниччині.

«У перший день війни негайно було створено штаб при міському голові, який працював цілодобово, займаючись питаннями організації зустрічей з вокзалів, розселенням, харчуванням, доставкою до міста гуманітарної допомоги з-за кордону, її видачею на місці людям, що втікали від війни. Психологи в мобільних бригадах працювали з дітками, які приїхали з території війни», – пригадує перші дні повномасштабного вторгнення РФ Михайло Посітко.

Додає, що освітяни  громади 24/7 працювали у трьох місцях розселення, що базувались у 15,16, 3 школах. При 3-й школі, що ближче до виїзду в напрямку Чернівців, організували пункт перепочинку для тих, хто на кілька діб зупинявся і прямував далі.

Кухарі Комбінату харчування учнів у трьох їдальнях при пунктах розселення з кінця лютого по вересень готували для переселенців двічі на день повноцінні сніданки та обіди. А це 3-4 тисячі порцій на день! Допомагали всі: влада, бізнес,  громада.

«Місто ніколи ще, навіть під час масштабних фестивалів, не було таким велелюдним… Гуртожитки, садочки, школи стали житлом для постраждалих від війни. Ми знали, що маємо зробити все: зустріти, нагодувати, обігріти і – заспокоїти. Бо їхній шлях до прихистку був важким, а для багатьох – пов’язаний із смертельною небезпекою», – ділиться очільник Кам’янця-Подільського.

Михайло Посітко зазначив, що сьогодні в громаді офіційно зареєстровано близько 24 000 внутрішньо переміщених осіб.  Понад тисячу діток з родин ВПО навчаються в місцевих школах. Близько 40 тисяч людей з числа внутрішньо-переміщених за 2022-й рік отримали медичні послуги в закладах громади.

МІСТО-ВОЛОНТЕР

«Допомагати армії, нашим захисникам – перше найважливіше завдання, яке, ми впевнені, визначив для себе кожен кам’янчанин. В усіх сільських клубах громади, міському Будинку культури, Центрі культури і мистецтв «Розмай», територіальному центрі соціального обслуговування «Турбота» було розгорнуто волонтерські та соціальні центри», – наголошує очільник муніципалітету.

Тут плели й досі плетуть маскувальні сітки, збирали допомогу на фронт, допомогу громадам, які постраждали. А це сотні тонн. Сюди прибували й відбували звідси вантажі. Волонтери, трудові колективи, прості громадяни, бізнес, влада, духовенство допомагали і допомагають військовим: меблі, одяг, взуття, продукти, техніка, автомобілі, матраци, спальники, каремати, постіль, медикаменти, гігієна і все, чого потребували наші хлопці.  Що могли дати іншим громадам.

Наприкінці 2022-го року 25 волонтерських громадських організацій для того, щоб стати ще більш потужними у справі допомоги, об’єднались в Раду волонтерів та ВПО при міському голові.

«За минулий рік лише з коштів платників податків на допомогу ЗСУ від громади було спрямовано понад 20 000 000 гривень. Це  і придбання дронів, автомобіля, іншої, затребуваної армією, допомоги.  Крім цього, поза бюджетом – лише там, де долучалась міська влада у тісній співпраці з громадою, – понад 20 автомобілів, тепловізори, амуніція і тонни іншої допомоги. Цьогоріч міська рада вже передала від громади антидронові рушниці, високопрофесійний мультикоптер, спеціальне вибухове знаряддя. І на цьому не зупиняємось, бо перемогти в цій війні – головне завдання», – наголошує очільник Кам’янця-Подільського.

МІСТО-ПАРЛАМЕНТАР

Із перших днів закордонні міста-партнери одразу почали допомагати громаді. Втім, акценти міжнародного співробітництва були переорієнтовані на  гуманітарні  й  просвітницькі.

«Так, ми отримували допомогу й розподіляли її, але є ще більш важливе: ми комунікували з нашими європейськими партнерами і розповідали їм правду про те, що робить ворог, пояснювали, яку велику функцію «фортеці Європи» взяла на себе Україна. Ми на усіх зустрічах пояснювали, як важливо сьогодні підтримувати Україну», – розповів мер.

Також Михайло Посітко доповідав на кількох міжнародних конференціях про ситуацію в нашій громаді, в Україні та її важливу роль, як форпосту Європи.

І коли до Кам’янця у звичайні вже для нас «дні з повітряними тривогами» завітала офіційна польська делегація на чолі з дружиною Президента Польщі Агатою Дудою, ми  переконались: світ з нами, наша братня Польща від усього серця підтримує нас. Це дуже важливо.

У прагненні допомоги відгукнулось багато міст. Як от в Укмерге (Литва) дітки наших військових два тижні восени відпочивали й оздоровлювалися; друзі з Німеччини  привезли медичне обладнання, ліжка, медикаменти; з Франції та Італії – реанімобілі, Каліш (Польща) передав два автобуси…

«Польща, Латвія, Литва, Чехія, Словаччина, Італія, Румунія – надавали допомогу. У 22-му у нас  з’явилися міста-партнери у Канаді – Брантфорд та у Франції  – Отмон. Плануємо укладання угод з містами країн Великої Британії, Голландії, Німеччини та Бельгії. Головне, щоб світ розумів: не вистоїть Україна –  не буде й вільної Європи», – підсумував міський голова Кам’янця.

МІСТО ПРОЄКТІВ

Міська рада почала активно працювати з різними фондами, організаціями. Зокрема, це – Фонд Міжнародної Солідарності (Польща), німецький благодійний фонд «World Central Kitchen», благодійний фонд «МіСт» ім. М. Савенка, Червоний Хрест, Карітас, «Рокада» «SOS: Штаб громадянської оборони», Міжнародної організації з міграції в Україні «МОМ», «Юнісеф» та багато інших.

Так з’являлись проєкти соціальних магазинів, центрів прання, гігієни, соціальна перукарня, мобільні медичні бригади Червоного хреста та мобільні бригади Укрпошти, різні мистецькі і освітні проєкти. Зараз підтримують починання  міжнародних організацій, наших ГО у питаннях реконструкції приміщень під житло для ВПО (ГО «Металаб», проєкт «КО-ХАТИ»).

Налагоджена постійна співпраця з благодійними фондами, що надають ВПО грошову допомогу. За останніх 3-4 місяці допомогли в організації виїзних прийомів чотирьом таким фондам («Карітас», «Посмішка», «Актед», «Право на захист»), а це дозволило отримати орієнтовно 20-м тисячам осіб недержавну грошову допомогу впродовж 3-х місяців.

«Беремо участь в освітніх проєктах з фондами «Східна Європа» та «Мери за економічне зростання». З Європейською комісією та ГО «Ейдос» працюємо над проектом створення Центру бізнесу, мистецтва й дозвілля в самому серці Старого міста. З німецьким товариством міжнародного співробітництва GIZ допомагаємо бізнесу.  У 22-му завдяки перемозі у грантових проєктах значно покращили технічне медичне обладнання у перинатальному центрі (завдяки співпраці з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) у партнерстві з Асоціацією міст України) та в одній зі шкіл міста створили Клас миру. І це далеко не все…», – поділився здобутками очільник міської громади.                                                                          

МІСТО ДУХОВНОСТІ

З перших днів війни духовенство разом з громадою, владою, бізнесом тримає стрій у батальйоні допомоги, як матеріальної, так і духовної. При храмах, церквах сьогодні також діють місця поселення ВПО. Капелани, духовні наставники виїжджають з допомогою на фронт. А щодня одна з конфесій, що входить до складу Духовної ради міста, о 9:00 разом з громадою та владою, виголошує молитву за Перемогу, мир, за наших воїнів, владу та кожного мешканця України.

МІСТО, ДЕ ЩАСЛИВІ ДІТИ

«Діти мають бути щасливі попри все», – така принципова позиція міського голови Кам’янця-Подільського. Тому з перших днів, як почали приїжджати дітки з наляканими оченятами, у громаді організувались психологи, митці, власники собак (які організовували ігрові зустрічі їхніх улюбленців з дітками), освітяни, волонтери.

«Завдяки співпраці з Офісом віце-прем’єрки з питань євроінтеграції Ольги Стефанішиної та її радником Сергієм Ніжинським, в нашому центральному парку було розгорнуто велике наметове містечко, яке працювало щодня.  Майстер-класи, психологічні тренінги, і кінопокази на відкритому повітрі, акції зі співаками «Зіркового десанту», зірками Тік-Току, дитячі свята – все-все було для діток. Щоб тільки вони забули страх і посміхались. Бо без них не буде майбутнього», – додав Михайло Посітко.

МІСТО, ДЕ ЗНАЙШОВ ПРИХИСТОК БІЗНЕС

Ворог з перших днів почав руйнувати економіку нашої країни. Бо це кров армії. «Ми одразу зрозуміли, що можемо запропонувати бізнесу приїхати до нас. В березні, не дивлячись на постійні звуки тривог, скликали великий бізнес-форум «Нагода», куди запросили місцевий бізнес і тих, хто рятуючи підприємства, шукав нові території у відносно мирній частині країни. Близько 200 учасників відгукнулись на запрошення. Сьогодні, з 60 підприємств, релокованих у Хмельницьку область, 27 зупинилися минулого року  Кам’янці», – відзвітував мер.

Зазначив, що працюють спільно, намагаються інтегрувати представників релокованого бізнесу в місцеву раду промисловців та підприємців, мають спільні соціальні проєкти (допомога малозабезпеченим кам’янчанам та родинам Героїв з Харківським «Сто пудів» тощо).

МІСТО, ЩО ДБАЄ ПРО БЕЗПЕКУ

Як і кожне місто України, Кам’янець дбає про безпеку, а це: робота з системою сповіщення, облаштування сховищ, фінансування ремонтних робіт у сховищах освітніх закладів, створення пунктів незламності, закупівля генераторів, опрацювання можливих сценаріїв, пов’язаних з воєнним часом та відповідно – підготовка господарства.

МІСТО, ЯКЕ ПАМ’ЯТАЄ!

Місто, громада має пам’ятати кожного свого Героя, який поклав життя за Україну,  шанувати пам’ять та українську історію. 22-й рік був ефективним у процесах дерусифікації топоніміки.

«Тепер в нашому місті є вулиці, перейменовані на честь Степана Бандери, Євгена Коновальця, Івана Мазепи. Низка вулиць названі в пам’ять про сучасних Героїв російсько-української війни. Кам’янчани більше не вклоняються старій іржавій військовій машині – радянському танку, який був демонтований та перенесений. Героїв тепер вшановують у сквері Героїв, де на постаменті написано «Героям слава!» та де по периметру розміщені банери з портретами загиблих військових-земляків», – розповів міський голова.

У 22-му в місті з’явилась Стела на честь міст-героїв та пам’ятник «Ангел, що тримає небо». Міський архів розпочав створення Фонду пам’яті загиблих Героїв, готуються експозиції на тему сучасної війни музейними працівниками.

«Окрім державної допомоги, міською радою запроваджено муніципальні допомоги пораненим військовим і тим, які перебували у полоні по 10 000 грн; дітям загиблих – муніципальні виплати по 25 000. грн; на 23-й рік в бюджеті: для матерів загиблих до дня матері фінансові виплати, а вдовам Героїв – оплату путівок на лікування в санаторії», – додав очільник муніципалітету.

Але, не зважаючи на те, що пріоритети в життя внесла війна, громада має забезпечувати щоденну життєдіяльність: ремонтувати дороги й тротуари, дбати про тепло і воду, про каналізаційні мережі й чистоту, про очищення від снігу та ожеледі, скошування трави та озеленення, надання адміністративних послуг та вирішення повсякденних питань.

Кам’янець-Подільський – місто-прихисток, місто-волонтер живе і робить все для Перемоги та для того, щоб кожен мешканець громади почувався у безпеці й міг працювати, допомагати, жити…

За інформацією пресслужби Асоціації міст України