Хмельничани придумали «Книжкові посиденьки», щоб обговорювати літературну класику

«Книжкові посиденьки» у Хмельницькому відбуваються щомісяця протягом останніх двох років. Винятком не стали ані ковідні, ані воєнні часи. Зазвичай такі вечорниці присвячуються не кон’юктурній літературі, а «добре витриманій» світовій й українській класиці. Так, попередні зустрічі шанувальників книг були присвячені норвезькому письменнику Кнуту Гамсуну і його роману “Голод”, українській новинці літератури – роману Тані Малярчук «Забуття» і алегоричному роману англійця Вільяма Ґолдінґа “Володар мух”.

Напередодні в одній з книгарень міста обговорювали новелу “Про мишей і людей”- культового американського письменника Джона Стейнбека.

Про свою ініціативу модератора вечорів хмельницька поетка Ірця Кошлата зауважує:

Люди люблять читати книги. Але іноді не вистачає когось, з ким можна прочитане обговорити. Саме тому ми щомісяця проводимо #книжкові_посиденьки. А з початком війни стало помітно, що наш читацький клуб перетворився на такий собі “центр реадаптації до дійсності”. Адже кожна книга і кожне обговорення дає змогу адаптуватись до нової жорстокої дійсності. Проговорити те, що ми замовчуємо і що болить. Члени клубу – наші постійні клієнти і ті, хто прийшов до нас через соцмережі. Побачив світлини/книгу, яку хотів би обговорити. Книги обираємо рандомно. Книги гострі, з серйозною проблематикою, внутрішніми переживаннями героїв… Одним словом такі, які сприймаються неоднозначно. В яких є що обговорити і подискутувати.

Кожні посиденьки у книгарні розпочинаються з розповіді модераторки про автора та його вклад у світову чи вітчизняну літературу. Вклад саме Джона Стейнбека –  лауреата Пулітцерівської та Нобелівської премій – у читачів сумніву не викликає. Крім того, цікавим фактом про автора є його мандрівка до України у 1947 році й щире захоплення волею й міццю характеру українців, в чому ми переконуємося щоденно.

Частим явищем на книжкових посиденьках є продуктивна дискусія, як скажімо, щодо форми твору, адже в багатьох джерелах видання «Про людей і мишей» часто називають романом, повістю або оповіданням. Коли насправді за карколомністю сюжету, об’ємом твору, глибиною й кількістю персонажів та швидкою розв’язкою – це однозначно новела.

Сам твір, виданий 1937 року, хоча й присвячений митарству робочого класу американців у період Великої депресії, але чудово відгукується товариству сьогодні, адже, яка класичний, зачіпає вічні теми: пошуку себе, мети існування, порятунку від самотності й примарної «споживання ситості землі»:

“Про мишей і людей” – це надзвичайна новела Стейнбека. Про часи Великої депресії, про дружбу і самотність, про мрії, які розвіюються мов дим. Про людське життя як воно є. Стейнбек – майстер в одному абзаці вмістити величезну трагедію. Його персонажі детально прописані. Вони живі, їм віриш. А головне, розумієш. Особливо зараз. В часи трагедій, втрат і знищення мрій. Література – це рятівне коло. Вона допомагає зрозуміти маленьку істину: “Це все вже було, а значить і те, що зараз – теж мине, – коментує модераторка.

Аналіз головних й другорядних персонажів, їхнього тонкого людського психологізму дій й примірювання цих дій на себе й своє життя – ось що, в першу чергу, шукають постійні учасники «посиденьок» на зустрічах.

А ще гості книгарні дійсно спраглі до чужих думок й сторонніх вражень від прочитаного – для конструктивного аналізу власних. Таким чином прочитана заздалегідь книга або оповідання проживається ще раз і ще. Знаходяться приховані сенси й відсилки, герої набувають нового прочитання й ставлення, виникає усталене розуміння, чому це світовий бестселер. Бо, як казав класик – у суперечці народжується істина.

«Кожен щирий в реальності, в якій він живе» – одна з цитат щодо книги «Про мишей і людей», що змушує замислитися про свою реальність та її сприйняття. Наступного місяця «Книжкові посиденьки» будуть присвячені легендарному генію Кену Кізі та його роману  «Над зозулиним гніздом».

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook