Чапаєв, булінг та токшоу – чого чекати театралам у Хмельницькому від екстрим-драми «Васьок, GO!»

Прем’єрну постановку вистави, за твором сучасної української драматургині Лєни Лягушонкової, «Васьок, GO!», вже встигли оцінити хмельницькі шанувальники театрального мистецтва.

Які вічні теми зачіпає канва твору й хто є її цільовою авдиторією – розбирались наші кореспонденти на сцені “Антракт” Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького.

Режисером постанови виступив Борис Кривець. За його словами, головний акцент вистави це сьогоденні стосунки між людьми, їх проблематика й варіативність вирішень.

П’єсу, з оригінальною назвою «Чапаєв і Василіса», було створено в рамках Лабораторії драматургії Національної спілки театральних діячів України. Сама драматургиня Лягушонкіна провокативно описала її, як «дитячу п’єсу без матів».

Хоча, вже перші мізансцени оповідання занурюють нас у світ підліткової жорсткості з яскравими й насиченими саме обсценною лексикою діалогами.

Але історія починається зі знайомства з головною героїнею – підліткою Васею, Василісою – яку так назвав батько, що все життя хотів сина.

Вона веде свій влог, в якому аж три підписники, має улюблену кішку й мріє про успіх й визнання однолітками. З глядацькою залою Вася ділиться подіями, які стають ключовими у зав’язці сюжетної лінії:

«Та-дам! Учора був ТАКИЙ день! По-перше, вмер старий трудовик, і нас відпустили з уроків. По-друге, у Дані, Даніліща-овочехраніліща, я розповідала про нього у восьмому випуску, був д/р. І, по-третє – па-бам! – він мене запросив! Даніліще – він… поет, він – надзвичайний. Каже такий: «Васьок, ґоу!» Ми спочатку у класі хотіли відсвяткувати, але потім Щербакова на хвості принесла, що Елєоноркова Шуба на цвинтар з усіма не поперла і ще у школі. І ми до парку Слави пішли…»  

Саме у парку Слави Вася влаштовує перформанс – танцює на могилах загиблих солдат ІІ світової війни. Однокласники знімкують відео, яке невдовзі потрапляє у мережу і робить Васю дійсно відомою, проте з досить відносного боку. На дівчину обвалюється шквал критики та хейту. А підлітка, своєю чергою, навіть не може зрозуміти за що вона «вигрібає» і що таке це чудне слово «кощунство».

До того ж вдома на Васю чекають батьки, які не сильно поспішають захищати дочку, а навпаки боячись неприємностей на татовій роботі й осуду сусідів – підштовхують дівчини піти на попсове токшоу, щоб освітлити родину й покаятися у всьому.

Вася під тиском йде, бо не витримує ситуації в школі, зради колишніх друзів й першої закоханості. Дійсно провінційне, крикливе й мильне токшоу, його основні герої, експерти й ведучий за рекламою й власним позиціюванням навіть не збираються слухати Васю й її історію.

І тут, варто відзначити режисерське рішення – робота з глядацькою залою. Адже наш ведучий токшоу наживо залучає глядачів до бесіди.

Так, для Васі шоу закінчується депресивним станом, у якому вона вирішує вкоротити собі віку саме на місце медіасорому, у парку Слави. Наковтавшись пігулок у підлітка викликає в себе марення у якому до неї приходить молодик Чапаєв Василь Іванович – не червоний герой, як підкреслює авторка Лягушонкіна. Сама Вася не знає «червоного» Чапаєва, тому цей Василь для неї просто тезка. Та і сам «не червоний» Чапаєв розповідає, що був вбитий саме червоними «побратимами». Він намагається повернути Васю до життя і зауважує, що у її вчинку немає смертельних наслідків і що «жити» потрібно на повну за будь-яких обставин. І ще він відкриває ім’я її кривдниці – класної керівниці, що «злила» відео назагал.

Згодом ми дізнаємось про причини даного вчинку вчительки. Насправді вона теж у підлітковому віці була скалічена системою і ця непережита травма далась взнаки далі у її соціалізації та суспільній поведінці.

Кульмінаційною сценою є фінальна розмова Васі з батьками, які насильно вдягають її у білу сорочку – символ офіційності й конформізму, така ж сорочка у масштабі розміщена як основна декорація сцени.

Але Вася – не кориться, особливо коли дізнається, що черговий торговельний центр відкривають на місці її «злочину».

Однозначно атмосферу зміни подій й унікальності історій героїв п’єси підкреслює музична добірка. Так, вчительську травму, її «злочинний» вчинок у тогочасному Радянському Союзі – прослуховування пісні легендарних Бітлів – і виключення за це з поїздки до Артеку, озвучує «Мішель». А молодіжний сленг підсилюють композиції гурту ХЕЙТСПІЧ та хмельницького композитора, виконавця, актора Тараса Юровського.

Вистава віднімає одночасно кілька важливих тем – батьківської уваги, налаштування діалогу між поколіннями й пошуку механізмів взаємодії. А що ще актуальніше – пропрацювання дитячих й історичних травм й потрясінь. Тому, ця вистава варта перегляду й пошуку своєї персоналіті у ній.

Тому слідкуйте за афішею сцени “Антракт” Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького і «го!» на «Васьок, GO!»!

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook