Вихованці ансамблю «Успіх» з Хмельницького здобули призові місця на Чемпіонаті світу з бальних танців

Вихованці народного аматорського ансамблю «УСПІХ», що діє при міському Будинку культури, цього року стали учасниками Чемпіонату світу з бальних танців Open World Championship «Dutch Open Festival 2023.

Хореографічні змагання відбулися 11 листопада у нідерландському місті Ассен. До участі хмельницьких танцівників готували знані тренери – Юрій та Вікторія Горобець. Наші юні таланти – бальники, вихованці «УСПІХу» змагалися на танцювальному паркеті з колегами зі США, Німеччини, Італії, Англії, Іспанії, Греції, Китаю, Франції, та  Іспанії.

Завдяки тренерській опіці та кропіткій праці, студійцям  вдалось отримати низку відзнак чемпіонату:

• 1 місце – Єва Пастернак, європейська програма, ювенали до 12 років
• 2 місце – Єва Пастернак, європейська програма, юніори до 14 років
• 3 місце – Єва Бабій, європейська програма ювенали до 10 років
• 3 місце – Ангеліна Преображенська, європейська програма, юніори до 14 років
• 4 місце – Дана Мельничук, європейська програма, ювенали до 12 років
• 5 місце – Ангеліна Преображенська, латино-американська програма, юніори до 14 років
• 5 місце – Даніїл Горобець та Евеліна Кузьмич, європейська програма, юніори до 14 років
• 6 місце – Дана Мельничук, європейська програма, юніори до 14 років
• 6 місце – Єва Пастернак, латино-американська програма, юніори до 14 років

Півфіналістами Чемпіонату світу, які ввійшли у 10 топ-пар, стали:

• Павло Пукас – Єва Пастернак – у європейській програмі, ювенали до 12 років
• Єва Бабій, латинська програма, ювенали до 10 років
• Ангеліна Преображенська, латиноамериканська програма, юніори до 16 років
• Евеліна Кузьмич, Даніїл Горобець, європейська програма.

Ми поспілкувалися з керівником народного аматорського ансамблю бального танцю “Успіх” Хмельницького міського будинку культури Юрієм Горобцем.

Пане Юрію, до кожного мистецтво у житті приходить по-різному, яким чином ви познайомились з танцем?

Моя історія дуже проста. Вперше до хореографічного класу мене привела мама. Як і мої однолітки, я не мав амбітних планів на танцювальне майбутнє, просто пішов до гуртка. Натомість любив футбол, і танці не були моєю стихією. Але мати сказала – підеш, спробуєш. Я пішов, життя закрутило, тут я і лишився. Я не збирався бути танцівником, потім я не планував бути вчителем. Але коли настав час обирати – я пішов до педагогічної академії, потім – до університету, де здобув професійну освіту. І вже понад 30 років викладаю бальні танці. За ці роки накопичився неабиякий досвід, в мене багато прекрасних учнів, які не пов’язали життя з танцем. Але є й професійні викладачі – мої вихованці, які мають свої колективи, школи – ми у прекрасних стосунках і пишаємося кожним.

З якими труднощами на шляху до кар’єри викладача ви стикнулися, чим можете поділитися?

В першу чергу, мені дуже пощастило з вчителем. Василь Іванович Кондрик був прекрасним викладачем і знав чудово методики викладання: як подати матеріал від простого до складного, знав систему побудови учбового процесу. Завдяки його зусиллям наш танцювальний колектив досягав високих результатів. Саме він поступово передавав мені свої знання. Але тільки переданого досвіду, звичайно, недостатньо. Тому в моєму професійному багажі – велика кількість пройдених семінарів, майстер-класів. І до сьогодні я продовжую вчитися. Ми командою їздимо на майстер-класи та запрошуємо спеціалістів до себе. Адже танець, як і інші мистецтва, у своєму розвитку не стоїть на місці, і ми маємо відповідати запитам сучасності.

Розкажіть, будь ласка, як на діяльність вашого колективу вплинула війна?

На жаль, через війну багато хто з наших діток був вимушений покинути Україну. Це правда. Але наші танцювальні ресурси поповнились юними талантами, які приїхали у наше місто з різних регіонів країни. І, звичайно, моя місія, як керівника була адаптувати цих дітей, прийняти у колектив, тому що малеча була у своїх гуртках, зі своєю психологією, традиціями і правилами. А коли ти потрапляєш в інший колектив, то ти потрапляєш у нове середовище, яке для тебе не знайоме. Ми з щирістю прийняли їх у нашу танцювальну родину, де вони пройшли адаптацію як у хореографічному, так і в моральному плані. На першому місці у нас був комфорт дитини, щоб, відчувши себе своєю в товаристві, вона могла розкрити свої кращі навики, таланти.

Чемпіонат Світу з бальних танців Open World Championship «Dutch Open Festival 2023!» – як юні танцівники з Хмельницького потрапили на це змагання?

На цьому чемпіонаті наші вихованці виступають на вперше, і не вперше здобувають на них призові місця. Проте з початком повномасштабного вторгнення ми утримувались від участі у масштабних змаганнях з міркувань безпеки. Тож за довгий час цей чемпіонат дійсно є ковтком свіжого повітря відкритого змагання для наших студійців. Крім того, кожен з нас, митців, після 24 лютого замислювався над своєю місією, думав, чим під час війни може зарадити мистецтво. Тож ми ходили волонтерити, закрили зал, не працювали взагалі. Проте нам почали телефонувати батьки вихованців і просити знову взятися за заняття, щоб, в першу чергу, відволікти дітей від жахів сьогодення. Ми зрозуміли, що маємо повернутися до своєї професійної діяльності, щоб реабілітувати діток, збагатити їх внутрішній розвиток, зберегти нове покоління, що буде відбудовувати Україну, відроджувати і розвивати її. Ми маємо прекрасну місію – закохати дітей в танець. Цей чемпіонат теж був частиною процесу реабілітації мистецтвом танцю. На жаль, я на чемпіонат не їздив, поїхала лише моя дружина. Але під час прямої трансляції ми разом робили корективи, спілкувалися, як краще презентувати наших танцівників. Адже великий майданчик Палацу спорту ставить свої умови перед тими, хто виступає, і їх потрібно враховувати, щоб дійсно показати краще і бути побаченим, а не загубитися. Це змагання одночасного танцю, тому стратегія виступу є критично необхідною.

На вашу думку, які  ключові рішення під час змагання були прийняті вашою командою, що зрештою вплинуло на загальний результат?

В процесі змагань моя дружина шукала індивідуальні підходи до кожного з наших танцівників. Когось потрібно було підбадьорити, чогось заспокоїти, когось – спрямувати у потрібне русло. Всі діти різні, це потрібно відчувати. І ми кожного дня шукаємо різні підходи, технології для кращого розуміння настроїв і можливостей наших діток.

Скільки вихованців народного аматорського ансамблю «УСПІХ» взяли участь у чемпіонаті?

З нашого колективу на змагання потрапили семеро танцівників, вони виступали у різних номінаціях. Раніше бальні танці асоціювалися виключно з парними танцями, сьогодні інший тренд. Наразі у змаганнях дуже поширеною є категорія «соло». Крім того, у зв’язку з війною хлопчиків на танці віддають рідше, багато з них виїхали, тож працюємо у нових умовах. Конкуренція на цьому змаганні була на високому рівні, адже танцівники країн-учасниць досить сильні. Так, потрапити у 12 кращих танцюристів світу – це здобуток, велика честь. Також три наших вихованця потрапили в один фінал – а це високий результат і гордість!

Українська хореографія, її традиції та «вайп» відрізняється від інших? І чим?

Наші танцюристи щиро показують свої емоції, вони дуже загартовані, вони мають велике бажання перемагати. Крім того, вони надзвичайно працьовиті. Наші діти, вихованці танцювальних шкіл – трудоголіки, надзвичайно сильні, а наші вчителі – справжні спеціалісти. 

Чому, на вашу думку, сьогодні варто віддавати дитину на танці?

Першим важливим моментом є відволікання від сьогодення на красу світу мистецтва, це допомагає подолати тривожність. Нервовість дітей долається через музико- та рухотерапію. Саме через рух вивільняються емоції, людина не замикається у собі, показує свої переживання. Другий момент – гарна постава, яка ніколи не є зайвою, не вийде з моди. Крім того, танець – це царина здобуття нових навичок, адаптації в середовищі. Я впевнений, коли закінчиться війна – світ знову почне цінувати гарні заходи, бали, танці, що презентують красу цього життя. На цих подіях і діти і дорослі зможуть показати свої вміння. І найважливіше – ми одна танцювальна родина, в який тепло і затишно, де тебе підтримають і завжди порадіють твоєму успіху!

Що для вас танець?

Танець – це життя!

Фото з архіву Юрія Горобця