До ювілею Кобзаря у Хмельницькому обласному музеї відкрили креативну експозицію

18 творів 12 українських митців зібрала виставка «Не ідол: Тарас на часі» у мистецькій вітальні обласного художнього музею.

Цьогоріч весь світ відзначає 210-річчя з Дня народження Тараса Шевченка – поета, художника, етнографа, філософа і громадського діяча. З постаттю Шевченка ми знайомимось ще за шкільною партою, зі сторінок підручників Кобзар постає суворим дідом  у кожусі і смушевій шапці. Його впізнаваний образ втілений у 1167 пам’ятників у 45 країнах світу. Але, як зазначають дослідники особистості митця, радянська пропаганда роками позиціонувала Шевченка, як поета-кріпака, а не франта, модника, підкорювача жіночих сердець та багатогранного інтелектуала, яким він був насправді.

Як зауважує кураторка експозиції, мистецтвознавиця Олена Михайловська, однією з сьогоденних місій ХОХМ є саме руйнування стереотипів. Тож, нова музейна експозиція не містить в собі численних портретів Кобзаря у звичному для нас образі. Вона навпаки розширює діапазон напрямків пізнання особистості Тараса Григоровича:

Роками Шевченкіана в образотворчому мистецтві творилась переважно відповідно до поверхнево впізнаваних маркерів і була поставлена на майже виробничий потік. Мало кого турбувало, що Шевченко прожив лише 47 років і не зустрів свою старість, був харизматичним й артистичним, всебічно обдарованим та інтелектуальним, блискучим художником (особливо в мистецтві графіки), а не лише носієм національної ідеї свободи та майстром слова. Йому, як і кожній людині, а тим більш яскравій особистості, були властиві й вади, недоліки, залежності.

Після початку повномасштабного вторгнення у художньому музеї досить серйозно ставляться до убезпечення колекції і рідко демонструють її скарби. Це виставка дійсно унікальне явище за два роки великої війни. Всі 18 творів, серед яких офорти, літографії, лінорити, пастелі, гуаші і сучасна комп’ютерна графіка – частина фондової збірки ХОХМ.

 Представлені графічні твори у різноманітті технік також відсилають глядача до ще одного з яскравих талантів самого Шевченка, адже його художньою майстерністю, особливо як графіка, і досі захоплюється весь мистецький світ.

Станкова графіка, ескізи та плакати, присвячені творам Шевченка, не є буквальними ілюстраціями – поеми та вірші стали потужною джерельною базою для роздумів й творчості митців в різні часи – від 1960-х до сьогодення. Іноді митці йдуть від промовистих цитат, що резонують із сучасними їм подіями, але переважно – від філософських сенсів і потужних позачасових меседжів літературної спадщини поета, – зауважує Олена Михайловська.

На представлених на виставці творах – озвучені митцями строфи Кобзаря, зафіксовані мовою мистецтва цитати до творів, події й пам’ятки, пов’язані з його життям і артом. Як, наприклад, робота 1963 року Валентина Якубича «Бульвар Шевченка», на якій зображений бульвар з розміщеним на ньому пам’ятником – Леніну… Які роки, така політика.

Від відомих українських майстрів плакату Віталія Шості та Володимира Карвасарного, які через слова Кобзаря звертаються до гострих проблем нинішнього українського щодення. Через натхненні настроєм й вольовим характером Тараса Григоровича ілюстрації Миколи Попова до творів сучасного автора Олександра Грехова, відомого громаді по презентації культового образу у палітрі особистостей. Так, на виставці можна побачити Шевченка – воїна ЗСУ та романтичну ілюстрацію до вірша «Садок вишневий, коло хати» з неабияк актуальною згадкою про «романтику» сирен. Ще одне доповнення до методик переосмислення образів – спільний артбук Анастасії Нікуліною та Олександра Грехова теж доступний в експозиції до ознайомлення. Крім того, малеча і дорослі можуть створити свого Шевченка за допомогою розмальовок за мотивами робіт Грехова.

Розміщені в експозиції і репліки замальовок самого Шевченка, а також фото оригіналів робіт митців, чиї ескізи є частиною колекції музею. Також, за бажанням можна переглянути відео-ролик, в якому оповідається про закоханості серцеїда Шевченка.

Новий, але такий рідний Тарас Григорович і після більше ніж двох століть продовжує дивувати й закликати боротися, бо однозначно – на часі, хоч і не ідол!

Виставку можна переглянути у музеї до кінця квітня.