Виставку графіки української художниці відкрили у Хмельницькому музеї

Софія Каррафа-Корбут – українська художниця-шістдесятниця, яка мала графське походження,  все своє життя присвятила мистецтву і проілюструвала 60 книжок загальним накладом майже 7 мільйонів примірників.

Цього року зірковій художниці виповнилось би сто років, тож її історія життя та оригінали твори лягли в основу нової мініекспозиції з циклу «Будьмо!» Хмельницького обласного художнього музею.   

Художниця при народженні отримала одразу три імені – Софія Роксоляна Романа. Народжена у Львові, пані Софія мала за хрещеного самого українського видавця Івана Тиктора, а за хрещену – соратницю Івана Франка Стефанію Мазур. Крім того, двоюрідним братом мами Софії Караффи-Корбут був Іларіон Свєнціцький, директор Національного музею у Львові, тому змалечку Софія долучала до кола інтелігенції. 

Кураторка виставка, науковиця ХОХМ Олена Скорук зауважує:

Друзі поміж собою називали її «графинею». І недарма, адже її батько, білорус Петро Караффа-Корбут, належав до давнього роду. Його далекий предок з роду венеційських князів у XIV столітті перейшов на службу до польського короля Владислава Ягайла, а нащадки оселились у Білорусі. Батьки Софії вінчалися та проживали певний час у Парижі, де працювали на одній з місцевих ткацьких фабрик. Чому Марія Караффа-Корбут повернулася в Україну без чоловіка, а той емігрував в Америку – не відомо. Пізніше його родину радянська влада репресувала, маєтки націоналізувала. Наприкінці 1960-х років батько відшукав доньку Софію через товариство Червоного Хреста. Відтоді вони листувалися, але зустрітися їм так і не судилося.

Живописиця, графіки, керамістка – пані Софія закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва і протягом професійного життя продуктивно співпрацювала із видавництвами «Каменяр» (Львів), «Веселка» (Київ), «Дніпро» (Київ). Крім довершених за артистичністю та точністю графічних ліній, художниця створювала керамічні статуетки, тематичні розписи на порцелянових тарелях, живописні полотна, проєкти вітражів, екслібриси. В довершеній графіці довіряла таким матеріалам, як гуаш, акварель, туш, широко використовувала графічну техніку ліногравюри.

У своїх творах Софія Каррафа-Корбут викладає всю себе, несподівані духовні можливості, багатющі знання життя, людської натури, свого народу і професійних таємниць свого мистецтва. Вона віртуозно володіє різцем, графічним пером. Має свій артистичний почерк, який ні з ким не можна порівняти. Спосіб ведення графічної лінії – динамічний, досить різкий, експресивний. Образи, створені художницею, ставали поруч з літературними шедеврами, звучали з ними в унісон, як своєрідна музика ліній та плям, ритмів орнаментальних візерунків, – зауважувала про мистецтво пані Софії Караффи-Корбут мистецтвознавиця Христина Саноцька.

З кінця 60-х років мистецьке серце пані Софії майже повністю захопила станкова графіка. З ілюстраціями Софії Караффи-Корбут виходили в друк твори класиків української літератури: Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, М. Старицького, Г. Хоткевича, Л. Глібова, І. Вишенського, О. Вишні і не тільки. Особливий вплив на її графічну майстерність здійснили її вчителі, класики: Іван Гуторов, Вітольд Манастирський та Роман Сельський. Осоивий влип на творчість авторки мав і митрополит Андрей Шептицький.

Мистецтвознавча спільнота наполягає, що вершиною творчості Софії Караффи-Корбут вважаються ілюстрації до драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Це було її захопленням останні роки життя, за яку авторку висунули на здобуття Шевченківської премії:

«Я цінності ті марні давно перецінила і знаю: головне в житті є тільки віра, праця, честь та добра пам’ять по тобі, що теж живе недовго…» – сама так зреагувала на цю номінацію вже важко хвора художниця.

В музейній експозиції шанувальник українського мистецтва може побачити три графічні твори пані Софії: «Максим Залізняк» (1963), «Іван Підкова» (1963), «Закарпатські цигани» (1961). За словами куратори виставки, цим творам притаманний монументалізм, декоративність, динамізм та лаконізм водночас. Вдивляючись у кожен з них у нас є унікальна можливість прослідкувати не тільки емоційне забарвлення, яке майстерністю надає своїм героям авторка, але й її ретельність та увагу до кожної деталі, яку вона демонструє у кожній рисці чи лінії. Кожен малюнок промовляє до нас сюжетом обіграним професійною уявою та безмежною любов’ю до української історії та культури самої пані Софії. Тож, не проґавте можливість побачити довершене і таке близьке за духом свободи і волі мистецтво українського руху Шістдесятництва мовою графіки Софії Караффи-Корбут.

Виставку можна переглянути у ХОХМ протягом місяця.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook