Кугель, варнечкіс та кошер-стайл – з чим знайомили хмельничан під час «Єврейського вікенду»

Цими вихідними відбувся перший у Хмельницькому мистецько-просвітницький захід «Єврейський вікенд», покликаний ознайомитись з історією, мистецтвом та традиціями євреїв, які проживають на території України.

Наші кореспонденти відвідали тринадцять з п’ятнадцяти програмних заходів «Єврейського вікенду». Тож, розповімо вам, чим смакували та що власноруч створювали під час дводенних єврейських гостин.

Нагадаємо, що наш Хмельницький став четвертим містом після Львова, Вінниці та Києва, якому ініціативна всеукраїнська громадська жіноча єврейська організація «Проєкт Кешер в Україні» запропонувала долучитись до події та дізнатися нове про громаду, яка проживає поруч. Про акценти та причини візиту саме у наше місто розповіла виконавча директорка Проекту Кешер в Україні Влада Недак:

Знайомство з історію єврейської громади Поділля для мене почалося розмовою з однією з наших лекторок – Надією Уфімцевою. Саме вона поповнила мою скарбницю знань про єврейські містечка регіону, у якій раніше жеврів Межибіж, тепер туди додався ще і Проскурів/Хмельницький. Формуючи програму ми аналізували попит і запит громади на лекції та практичні заняття, що в результаті вилилось у пропоновані заходи.

Головна ідея вікенду – дізнатись щось нове, щоб повернутися додому і ще далі читати, шукати, наповнюватися. Саме Єврейський вікенд у Хмельницькому  і для хмельничан дає відповідь на питання «хто тут жив?», «хто на мене повпливав?», «яка історія цього містечка?» «чому ми саме такі?», щоб у підсумку сказати – хто я буду завтра, тобто сформувати власну ідентичність!

Пізнавальне дводення відбувалось у локаціях Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт» та Хмельницького обласного художнього музею. У програмі кожен з понад сотні учасників міг вільно обрати лекцію, майстерку чи екскурсію на свій смак. Після урочистої церемонії відкриття організатори запропонували долучитися до лекції «Читай, пиши, малюй: єврейський читач та його книги» від Надії Уфімцевої, історикині, магістерки юдаїки, дослідниці єврейської книжкової культури, програмної директорки Української асоціації юдаїки.

Під час лекції пані Надія розповіла, які книги читали представники юдейської громади, наскільки література для жінок відрізнялась від чоловічої, що могли читати релігійні лідери і простий люд. Надія створила лекцію на основі своїх досліджень колекцій Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, в якому зберігається понад 700 оригінальних видань: 199 книг у фонді стародруків та 545 книг бібліотеки. Найстарше видання датоване 1788р., наймолодше – 1913р. Надія розповідала і показала не тільки, як читали, а й як підписували дорогу книжкову власність чи малювали у ній:

Ця лекція є частиною мого академічного дослідження про колекції єврейських друкованих книг з фондів Кам’янець-Подільського музею, про те, що ми можемо дізнатися про єврейського читача, власників книг, чи вони залишали про себе якійсь сліди, згадки в цих книжках і якими вони були. Сьогодні, ми можемо дізнатись про те, як радянська влада конфісковувала ці книги, про те, які були політичні вподобання єврейських читачів, наприклад їх зацікавлення в розвитку сіоністських рухів на той час або як читачі записували позначки з роз’яснення права власності на книгу. Книга в  руках свого власника  чи читача  –  хіба у цих стосунках може бути якась інтрига? А  ось і  може!

Дійсно, про що може розказати книга – десь про схильність її власника до аматорського скетчінгу, десь – про його захоплення поезією чи навпаки – про його суворий характер та прокльон-побажання до можливого викрадача безцінної друкованої книги. Тож ми сміємось, коли пані Надія зачитує кумедний текст про відпадання рук – таке побажання зловмиснику, яке на своїй книзі залишив сумлінний 9-ти річний власник. А вже незабаром дізнаємось, що була практика в громаді на початку 19 століття віддавати книги в пам’ять і задля шанування покійного члена родини. Всі представлені книги, направду дійшли до наших часів дивом – їх ховали і переховували, щоб потім передати у музей.

Далі на учасників чекав нелегкий вибір – піти на кулінарний майстерклас від керівниці Кам’янець-Подільського відділення ХБФ «Хесед Бешт», очільниці жіночого клубу та знавчині секретів єврейської кухні Маргарити Шопнік чи послухати лекцію про історію вчинку, що неодмінно заслуговує на повагу, шану і захоплення, про який розповідала Анна Невзлін, випускниця ВНУ ім. Даля у Луганську, дослідниця історії євреїв ХХ ст., керівниця історичного науково-популярного проєкту «Єврейські герої», присвяченого невідомим чи маловідомим євреям ХХ століття, які боролись за право бути євреєм та вимагали рівні права серед усіх національностей СРСР. Ми потрапила на обидві події.

Тож, що таке «кугель» або «кігель»? Це просто неймовірна смакота та класична страва єврейської кухні, яку зазвичай готують як у релігійних сім’ях, так і світських. Це і пиріг, і рулет, і закуска, і основна страва. Це – кулінарне мистецтво, яке передається у спадок від мам, бабусь, тіток – вправних жінок, прекрасних господинь! Рецептів існує багато – хтось додає картоплю, хтось – рис, а хтось робить його солодким. Ми ж посмакували кігелем, в якому була начинка з курячої печінки та цибулі. До речі, а ви знали, що це євреї навчили всіх смажити цибулю? Але це тема не цієї лекції.

Спочатку потрібно зробити тісто – всі гості уважно записують рецепт. Потім пані Маргарита розповідає, як і скільки вимочувати печінку, щоб вона стала «кошерною». Всі секрети потрохи видаються, там дрібка спецій, тут олії побільше, а ще ніякого вершкового масла – це ж з печінкою, тож молочним продуктам ніяк, порушення «кошеру». І ось господиня вже скручує равлик – і в піч. Які аромати, а який смак!

Рекомендація від авторки – вживати і у будні, і у свята, холодним і тільки з печі. Але – біжімо далі.

А далі у нас «Складна доля сильної жінки. Неприємні факти, які зберігають архіви», яку нам оповідає луганчанка Анна Нєвзлін, котра, на жаль, була вимушена виїхати з рідних місць у 2014 році до Ізраїлю. Героїнею її лекції є проста юдейка, яка народилась у Старій Синяві 1912 року і доля якої була назавжди скалічена каральною машиною радянської держави:

«…У приватному секторі стародавнього Кам’янця-Подільського жила-була самотня швачка. Усі знали її як Ганну Сергіївну, але насправді звали героїню нашої історії Ланя Самойлівна Едельберг. 21 лютого 1953 року Ланя Едельберг була затримана Кам’янець-Подільським міським відділом МДБ. Едельберг була відразу взята під варту. Їй інкримінували статтю 54-10 год. ІІ КК УРСР — антирадянську пропаганду та агітацію. Заарештовану звинуватили у тому, що вона систематично проводить націоналістичну агітацію, ображає керівників партії та радянського уряду, які, на думку Едельберг, організували гоніння на євреїв», – з матеріалів лекції.

На прикладі цієї трагічної історії пані Анна розповіла про свій просвітницько-дослідницький проєкт «Єврейські герої», де кожна історія схожа на долю наших бабусь і дідусів або інших родичів, життя яких змінювала своїх каральних апаратом партія, іноді підвівши це життя до справжнього ешафоту:

Цього разу на шляху до «Єврейського вікенду» я поставила свій власний рекорд, діставшись з Ізраїлю до Хмельницького за 19 годин. Я дуже дякую «Проєкту Кешер» за можливість розповісти про жіночу єврейську історію, історію сильної жінки Лані Едельберг, яка мешкали у цього регіоні, яка заслуговує повагу, заслуговує бути в пам’яті єврейської громади, яка заслуговує своє місце в єврейській історії краю.

І це ще не кінець першого дня. Адже далі була презентація унікального  арт-календаря на 5785 рік від Проекту «Кешер». В його концепції на рік наступний головну скрипку грають наші українські міста, які об’єднують, огортають, дарують свою красу та цікавинки. Ці якості міст вишуканою графічною роботою передали через шрифти та загальний вигляд. Крім того Олена Колпакова, регіональна менеджерка Проекту Кешер, менеджерка проєктів «Гаґада на Песах “За нашу свободу”» та «Україноєврейський календар» презентувала перекладене українською видання  Гаґади, ілюстраціями до якого стали картини ізраїльської художниці українського походження Зої Черкаські-Ннаді.

Далі на охочих познайомитись зі смачними історіями про наше Поділля чекала лекція від Дмитра Сікорського, ресторатора, колекціонера живопису одеських митців, дослідника традиційної кухні народів Поділля. Слухати цю лекцію на голодний шлунок – страшний гріх. Розповідав пан Дмитро і про борщ, і про смажену цибулю і про «кошерний» смалець.

Головний акцент його доповіді був присвячений взаємовпливам однієї традиції смаковтілення на іншу. Що таке «Борщовий пояс», «латкес», як італійці створили свої культові фарфалле на основі україно-єврейських варени́чок/варнечкі́с – це і не тільки розповідав лектор. А ще, що дуже важливо, він постійно був у діалозі з авдиторією про їх досвід і сімейні рецепти, поповнюючи свою колекцію кулінарних знахідок.

Думаєте все? Ні, бо вже мюзикл вривається на останок першого дня. «Єврейське містечко» – калейдоскоп музично-театралізованих номерів, підготовлених та втілених на сцені співробітниками-артистами Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт». Зі сцени – імпровізованого дворика звучали пісні про спільні цінності двох народів – родина, традиція, історія, добро, свобода. Ці щирі замальовки – про Проскурів, в якому до 1919 року прекрасно жили поруч українці, євреї, поляки, роми та інші етнічні групи. Ці люди святкували разом всі свята, готували форшмак та вареники з вишнями, мали спільні застілля, під час яких співали пісень як на ідиш, так і українською. А ще танці, запальні та емоційні, які підхоплюють із задоволенням гості вечора. Тут всі: Харків, Кривий Ріг, Маріуполь, Львів, Рівне, Одеса, Хмельницький, Тель-Авів і не тільки.

Зазначимо, що деякі номери, такі як «Київський трамвай» чи «Клаптикова ковдра» – добре знані не тільки громаді, адже колектив Хесед «повозив» їх Поділлям протягом 25-ти років своєї роботи. Звучать скрипки, акордеон, які зачіпають тонкі ноти душ, що мають за спільну національність любов до землі, на якій були народжені  і якій належать. І саме для цього існує проєкт «Єврейський вікенд».

Ви можете спитати, а де тут друга половина заходів? А друга половина буде у другій частині матеріалу, бо не всі ж люблять читати багато, еге ж? А ми і не змушуємо. Але, якщо ви дійсно хочете дізнатися, що таке рейзеле, хто такий Хоскель Сандлер, як «козачок» пов’язаний з єврейськими танцями та чи є антисемітизм у нашому місті – читайте другу частину! Всі Шалом і Будьмо разом!

Далі буде…