Олімпійські мрії кавалера ордена «За мужність»: історія сержанта ССО із Хмельницького Олександра Макоші
20 років тому 18-річний Олександр Маковей із позивним «Макоша» пішов на строкову службу до 8-го полку спецпризначення. Після того ще двічі повертався до армії – у буремних 2014-му та 2022 роках. Минулого літа Олександр, на очах якого формувалися Сили спеціальних операцій та за плечима якого чималий досвід участі в бойових діях, через поранення звільнився із ЗСУ.
На цивілці його життя набуло нових сенсів – разом з родиною мешкає в Хмельницькому, є активним в громадському житті та має плани з розвитку власного бізнесу. Займається спортом та продовжує працювати на нашу перемогу. Тим цікавіше було поговорити із земляком про його цікавий та нетривіальний життєвий шлях.
Кликали до збірної України, але пішов служити
Дитинство та юність Олександра пройшли в Дунаївцях, де і нині мешкають його батьки і родичі. Навчався у місцевій школі, допомагав батькам по господарству, але найбільше непосидючого моторного хлопця тягнуло до спорту.
По юнаках Маковей ставав чемпіоном України з вільної боротьби, був запрошений до національної збірної та отримав звання «майстер спорту». Міг продовжувати далі, за належної роботи були б результати і серед дорослих. Але у 18 років обрав новий виклик – пішов служити. Тож на цьому короткий, проте яскравий спортивний шлях Олександра завершився.
«На строковій службі завдяки гарній фізичній підготовці я з легкістю виконував усі нормативи в частині, став командиром відділення. Щотижня мали виходи на завдання. Пам’ятаю одне з них – мав стрибнути з парашута, після чого пройти в повній екіпіровці 10 кілометрів. Потім, відірвавшись від умовного противника, виконати місію і здійснити 30-кілометровий марш-кидок назад. У такому цейтноті одразу було зрозуміло: хто на цивілці спортом не займався, пройти цей етап не міг», – ділиться враженнями про строкову службу Макоша.
Військова справа подобалась. З легкістю схоплював все нове – поводження зі зброєю, технікою, саперну справу, водолазну підготовку, тактику. Робив все з таким піднесенням, що хлопці підколювали: «Макоша, ти що, до війни готуєшся?» По завершенні строкової служби підписав контракт. Вивчив абетку Морзе і був зарахований на посаду інструктора з радіопідготовки. Загалом перший захід до армії тривав п’ять років.
Оборонець чотирьох аеропортів
Маючи активну життєву позицію, Олександр відкрив у Хмельницькому охоронну фірму, клієнтами якої переважно були нічні клуби та інші розважальні заклади. Бізнес йшов угору, а охоронцями до себе Олександр запрошував друзів-військових. Головною умовою було те, аби їм можна було залишати частину вночі. Все це тривало до 2014 року, доки не почалися події у Криму і на Донбасі…
«Добровільно мобілізувався, – продовжує «Макоша» про свій другий прихід до війська. – Отримав звання сержанта, був командиром групи. Виконував завдання в чотирьох аеропортах – Харківському, Краматорському, Донецькому та Луганському. До речі, останній ми деблокували. Аеропорт – специфічний об’єкт. По ньому не можна відкрито пересуватися, бо просвічуєшся з усіх сторін. Маєш швидко бігти, тримаючи на собі спорядження та зброю. Ось де і став у пригоді спорт, без нього точно б не витримав тих навантажень.
Пригадується випадок з нашою групою в Луганському аеропорту на мій день народження. Тривали дуже важкі бої, втратили побратима… В один із моментів стався приліт, другий і третій поверхи будівлі просто склалися. Добре, що ми були на першому, і ніхто не постраждав. А я, можна сказати, тоді народився удруге…»
У Луганському аеропорті група 8 полку разом з іншими підрозділами Сил безпеки і оборони провела понад тиждень. Про цей період можна писати книжки та знімати фільми, це важлива сторінка в сучасній історії України, сповнена героїчними вчинками, мужністю захисників.
«Горобчики», якими пишається Україна
У 2015 році Маковей звільнився зі Збройних Сил України. Планував швидко повернутися до цивільного життя, відновити бізнес. Але на заваді стали проблеми психологічного характеру.
«Після звільнення вже мав певні проблеми. Наприклад, так званий синдром підвищеної справедливості. Чимало лиха через це було, а повернутися до звичайного життя тоді допоміг спорт. Захопило фехтування, долучився до «Ігор нескорених»…», – розповідає про ті часи Олександр.
Саме в сфері спорту та реабілітації військових Маковей набув серйозних здобутків, навколо нього об’єднувалися побратими. Багатьом із них його підтримка допомогла повернутися до звичайного життя. Так тривало неповних вісім років…
«24 лютого 2022 року із самого ранку разом з побратимами зібралися біля прохідної частини, – це був третій прихід Маковея до лав ЗСУ. – Розумів, що мені запропонують бути інструктором, а хотілося воювати, піти на одну з бойових посад. У підсумку, хоча раніше і був сержантом, згодився на солдатську посаду «оператор-вогнеметник».
Наша група пройшла ще пекло АТО, всі бійці – досвідчені. Четвірку, до якої входили я, Микола, Іван та Андрій, жартома називали «горобчиками». Ми всюди встигали, завжди лізли в гарячі точки. А з нами був молодий лейтенантик, тільки з училища. Вчили його, підказували. Тепер він – дуже поважний офіцер, має багато нагород. Пишаюся, що був дотичним до його розвитку».
Ще раніше, за Луганський аеропорт, Олександр Маковей отримав орден «За мужність» III ступеня, за операцію на Київщині вручили орден II ступеня, а згодом мав успіх під Рубіжним. Так став повним кавалером цього ордена.
Мав гарну вдачу, швидко приймав рішення. Біда трапилась лише одного разу, 9 червня в Сєвєродонецьку. Прилетіла міна, двоє найкращих друзів, Микола та Іван загинули, а Сашко зазнав поранення. Хотіли ампутувати ногу, але обійшлося. Було зроблено загалом 14 операцій. Відновлення було важким, але за десять місяців він повернувся до строю. На посаді інструктора готував новобранців. Але відчував, що буде більше корисним, працюючи у напрямку спортивної реабілітації. Сам мав другу групу інвалідності, тож звільнився. Хоча приймати таке доленосне рішення було вкрай важко. Ситуація змусила…
Мрії про завершення війни та… Паралімпіаду в Лос-Анджелесі
У 2023 році Олександр брав участь в «Іграх нескорених» в Дюссельдорфі, де побратими його обрали капітаном збірної України та довірили нести прапор Зараз всі зусилля у спорті спрямовані над здійсненням мрії – потрапити на Паралімпіаду 2028 року в Лос-Анджелесі. Дисципліну обрав відповідну до інтересу та комплекції – штовхання ядра. Наразі має результат трохи більше ніж 13 метрів, проте для проходження кваліфікації має його суттєво покращити. Час для цього є.
Армійський досвід та авторитет дозволяють Олександру продовжувати бути корисним Силам спеціальних операцій в напрямку рекрутингу. Він охоче ділиться досвідом з майбутніми спецпризначенцями та вважає, що служити в ССО може кожен. Головне – бажання та наполеглива праця:
«Це міфи з минулого, що ССО – для двометрових «качків», які однією рукою підіймають кулемет чи ламають хребет ворогу. Сучасне ССО – це мотивація, розум, кмітливість. Завдання нетривіальні, їх виконання вимагає спеціальних знань і навичок. Мене тішить, коли молодь обирає ССО, це про наше майбутнє та майбутнє України».
Разом із цим Олександр взяв на себе багато громадської роботи – організовує змагання, форуми, спілкується з хлопцями, радить, як краще готуватися до турнірів. Записав відеоуроки про захист Батьківщини в рамках проєкту «Країна мрії», де розповів дітям про поводження зі зброєю, медицину, як користуватися мапами.
«Вільного часу майже немає. Іноді важко, але, що найголовніше, відчуваю себе затребуваним. Люди, з якими я працюю, віддали своє здоров’я заради України. Ми в боргу перед ними, тож вважаю, що займаюся не просто важливою, а й благородною справою!» – скромно підсумовує свою діяльність Олександр.
Дмитро ШАПОВАЛ
5 центр рекрутингу ССО
Контакти:
Адреси:
- м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1 (9:00 – 18:00).
- м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2 (9:00 – 18:00).
- м. Хмельницький, вулиця Соборна, 16 (8:00 – 17:00).
Всі новини на одному каналі в Google News
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook
Читати інші новини
