До річниці Проскурівського погрому у Хмельницькому відбувся пам’ятний мітинг

Цьогоріч виповнюється 106 років з дня 15 лютого 1919 року, коли Третім гайдамацьким полком за наказом отамана Івана Семесенка у кривавій різанині було знищено понад 1600 мешканців повітового містечка Проскурів. В історію ці події увійшли як «Проскурівська кривава баня».

З метою вшанувати пам’яті невинно убієнних дітей, жінок та старих на мітинг-реквієм, організований ХБФ «Хесед Бешт» біля Меморіалу жертвам Проскурівського погрому, прийшли члени єврейської громади міста та активна громадськість.

Понад сто років тому єврейська громада внаслідок погрому, який тривав близько трьох годин, втратила понад 1600 людей. У святу для юдеїв суботу, коли родини у повному складі всіх поколінь чекали на друзів з відчиненими дверима, їх холоднокровно вбивали шаблями та багнетами.

За архівними свідченнями, після Проскурова хвиля погромів прокотилась ще кількома містечками області, зокрема Фельштином. Будинки євреїв і вулиці були залиті кров’ю. Вранці 17 лютого на кладовище з’їхалися численні підводи з тілами закатованих. Бандити навіть не дозволили поховати загиблих за юдейськими законами. Після «кривавої бані» сиротами залишились понад 960 дітей, які були розподілені по трьох будинках-інтернатах. Зокрема, серед цих діток був відомий український художник Хоскель Сандлер, який, переживши втрату всієї родини, ніколи не повернувся до рідного міста.

Докладний опис подій погрому разом з історичними фактами та коментарями свідків шість років тому увійшов до тематичного збірника Штетл №7, який випускає ХБФ «Хесед Бешт» і який доступний до ознайомлення у бібліотеці общинного центру «Тхія», за адресою Кам’янецька 58/1.

Зі спільною молитвою за душі небесних праведників до усіх присутніх звернувся головний рабин Хмельницького Йосип Тейтельбаум:

«В ці дні, коли Україна знову знаходиться під опалою зла, ми всі маємо пам’ятати і вчити уроки історії, щоб не допустити ксенофобії і антисемітизму на цих просторах. У спільній молитві ми просимо миру цій благословенній землі та спокою для всіх душ, які поклали життя заради її свободи!»

З просвітницькою промовою також виступив один з активістів юдейської громади Семен Мільман:

Жертвами погрому були здебільшого прості люди, жили вони скромно і чесно, на хліб для своїх сімей заробляли важкою працею, в політику не лізли. Юдейська громада на початку ХХ століття була досить заможною і робила великий внесок в економічний та духовно-культурний розвиток міста. Але уражені бацилою антисемітизму бандити цього не бачили. Вони розглядали євреїв як небезпечний елемент для українського суспільства.

Завершився мітинг покладанням каменів та запаленням свічок. Адже за юдейською традицією після приходу Спасителя померлі праведники воскреснуть і покладеним біля їх могил камінням відбудуть Єрусалимський храм, у якому пануватиме добро і милосердя.