Мистецький вечір в межах Національного поетичного марафону відбувся у Хмельницькому

Міжнародний день поезії щорічно відзначається по всьому світу 21 березня, проте артподії, присвячені мистецтву репрезентації слова, зазвичай відбуваються більше, ніж один день.

Цього року Національний тиждень читання поезії, ініційований Українським інститутом книги, калейдоскопом тематичних подій охопив одразу п’ять українських міст: Київ, Харків, Одесу, Вінницю та Хмельницький.

У нашому місті центром презентації поетичного слова став Хмельницький обласний художній музей. У приміщенні інституції на вечорі «Пісня тисячі голосів» в одному залі зібралися як шанувальники поезії, так і безпосередньо її творці – понад два десятки хмельницьких поетів та поеток.

Модератором події стала хмельницька поетеса Ірця Кошлата, яка організувала, крім живого читання творів, дискусію з місцевими поетами про мистецтво воєнного часу:

На мою думку, досвід війни дуже схожий з інтимним досвідом створення поезії. Сьогодні ці дві течії перетинаються і створюють кумулятивний ефект, який збагачує нашу культуру новими поетичними творами, що присвячені війні. Проводячи цей захід, ми прагнемо закцентувати на спільному досвіді, відчуттях, які творчі люди перетворюють на мистецтво. Поезія – це завжди голос епохи. Вона об’єднує різні досвіди та спільноти. Цьогоріч розкривається багатоголосся української літератури, у якому звучать голоси військових і цивільних, вимушених переселенців і волонтерів, тих, хто залишився вдома, і тих, хто опинився за кордоном.

У артпрезидії своїми досвідами творчості у час війни ділилися знані митці міста – Анастасія Кобильник, Андрій Куранов, Андрій Каптар. Варто зазначити, що Андрій Куранов не зміг особисто долучитися до події, адже наразі поет перебуває на навчанні, оскільки вступив до лав ЗСУ. Тож, спеціально до події митець записав відеозвернення з привітанням та останніми авторськими доробками.

В розмові з поетами Ірця Кошлата обговорювала теми творчої кризи, так званої «начасності» мистецтва під час війни, зміну векторів творчого пошуку з приходом війни і хто на сьогодні є кумиром або ж дороговказом у мистецтві для самих поетів:

Для мене ніколи особисто і зі сторін мого оточення не стояло питання чи варто творити під час війни. Мені напевно допомагає у цьому моя артбульбашка і ті люди які знаходяться поруч. Ми всі знаємо історію поетів Розстріляного Відродження або Шістдесятників – які саме через свою творчість відобразили події часу – які сьогодні надихають на творчість і нас, – коментує Анастасія Кобильник.

Про рятуючу в особливо важкі часи силу мистецтва та його цілющу властивість розповів у своєму коментарі поет Андрій Каптар:

Мистецтво – це та царина життя людини, яка дає тобі надію і втіху у будь-якій кризовій ситуації. Крім того – це мова, якою ти говориш про події які спостерігаєш перед собою. Звичайно творча криза на початку війни не давала певний час ані братися до пензля, ані до нотатника. Але саме критична необхідність звернутися до історії з власним баченням і документацією подій врешті перемогла. Ми маємо тут і зараз фіксувати щодення в будь-яких формах, щоб залишити по собі чесну історію!

На читаннях після дискусії авторські поетичні твори представили як аматори царини, так і поети з досвідом. Серед відомих поетів-спілчан різних артугруповань виступили: Володимир Олійник, Людмила Безрукова, Юлія Сабій, Євген Сич.

Особливо щемкий виступ подарував громаді військовий Євген Синельніков, який тільки повернувся з пекла бою. Свою поезію молодий автор читав на публіку вперше і присвятив її своїм побратимам, які загинули захищаючи нашу землю. За словами організаторів “Пісня тисячі голосів” – поезія, що обʼєднує всіх українців у надзвичайно складні часи, це – поезія військових і поезія цивільних. Поезія тих, хто втратив. І тих, хто чекає…

Читайте також: До Міжнародного дня театру хмельничанам покажуть водевіль «Хто кого?!»

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook