Водевіль за твором українського класика показали у Хмельницькому у день театру

Прем’єра нового водевілю «Хто кого?!» від головного режисера обласного театру Дмитра Гусакова за твором українського майстра драми Марка Кропивницького вразила як багаторічних шанувальників театрального мистецтва, так і новачків у пізнанні цієї царини.

Наші кореспонденти відвідали прем’єрний показ і на власні відчуття спробували нову інтерпретацію класики на подільський манер.

Розпочнімо з атмосфери, яка панувала перед театром обидва дні прем’єри – 27 і 28 березня. Щорічно у ці дні біля входу до Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Старицького спостерігається дуже приємна картина – потужне скупчення містян, які в тісних чергах до входу вже обговорюють свої очікування та емоції перед побаченим. Виключенням не стали і ці вечори.

Молодь, цілі родини, закохані пари, громада «золотого» віку – об’єднані передчуттям прекрасного. «Я читав цей твір…», «Колись дивилась втілення цього твору у Житомирі, а тут у нас!», «Цікаво почути голоси вистави», – це лише кілька коментарів, почутих назовні.

І ось нас вітає зала театру, приємний голос оголошує Гімн України і саме у цей момент ти розумієш не тільки, що у залі аншлаг, а й наскільки мистецтво, культура і національні цінності єднають і тримають попри зло, що оточує.

Світло гасне і починається дійсно. Твір «Пошилися в дурні», створений наприкінці 19 століття, миттю оживає перед очима глядача яскравою, насиченою кольорами, потужною посилом слова і обрамленою у музичну вишуканість і живий спів театральною феєрією.

Наскільки важливо сьогодні відтворювати українську класику – наразі ми впевнені, ні у кого не виникає сумнівів, особливо останні чотири роки. У цих творах століттями ладувалась правдива історія, ошатно загорнута у колорит без шароварного флеру. Тож сучасні українські режисери, дякувати їх свідомості і честі, з повагою і тактом підходять до переосмислення цих мистецьких реліквій.

У випадку водевілю «Хто кого?!» ми можемо майже на дві години загорнутися у теплий, затишний український театр, який нагадує відкриту старовинну книгу, від якої віє досвідом і перевіреними рецептами успіху і захоплення: автентичним співом, декораціями і неперевершеною грою – бо все це переживалось і жилось поколіннями.

Саме за ці наші сімейні традиційні реліквії, які прагнемо відчути, ми обираємо «Кайдашів», «Украдене щастя», «Мину Мазайло», «Сорочинський ярмарок», «Запорожець за Дунаєм», «За двома зайцями» і, звичайно, «Пошилися в дурні» – бо це все НАШЕ!

Ці втілення вікових історій кохання, зради, дружби, перемоги приправлені зрозумілими нам маркерами та емоціями – викликають у нас подекуди замирання серця, а подекуди теплу сльозу – сльозу гордості за приналежність.

Цю думку оваціями і криками «Браво!» підтримував хмельницький глядач обидва дні. Тож цінуємо і любімо своє, українське, яке живе і переживе морок – талантом та мистецтвом! Ходімо до театру?

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook