Романтику сіл Прикарпаття показали у фотомузеї у Хмельницькому

Затишні миті простого життя увічнені у монохромі – всього кілька слів про нову експозицію світлин фотохудожника Павла Дроб’яка, яка наразі експонується у Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва.

За роки життя до художника пристало цікаве і промовисте прізвисько –  «ФотоПАВЛО». Як зауважують знайомі і друзі митця, таке імення пану Павлові дав його друг – знаний український письменник та поет Юрій Андрухович.

І дійсно фотографія стала лейтмотивом, гаслом і основною пристрастю митця, яку він наскрізно проніс до останнього подиху:

«Тим, хто спілкувався з ФотоПавлом, хто мав щастя творити поруч, завжди бракуватиме цього світлого, лагідного, а водночас дуже особливого чоловіка — із лише йому притаманним, неповторним поглядом на світ, який він талановито пропускав через фотооб’єктив і закарбовував на фотопапері.» – йдеться о описі до виставки.

Дійсно продуктивний фотохудожник мав щастя, через неабияке мистецьке бачення щодення, виставлятися закордоном і був лавреатом вищих нагород мистецького фототворення. Павло Дроб’як був зірковим учасником чисельних фотовиставок в Україні, Білорусі, Австрії, Англії, Аргентині, Бельгії, Великобританії, Естонії, Іспанії, Італії, Канаді, Польщі, Португалії, Росії, Угорщині, Франції, Чехословаччині. Ще 1996 року митець був  відзначений «– Художником Міжнародної Федерації Фотомистецтва» – званням AFIAP за успіхи на міжнародній арені. Пан Павло у другій половині 90-х докладав зусиль до заснування у Франківську національної бієнале «Природа».

Крім того, автору була присуджена стипендія для видатних діячів культури і мистецтва та золота медаль FIAP на Третій міжнародній фотобієнале чорно-білої фотографії «AQÜEDUCTE’94» у Серданьойола-дель-Валлес (Іспанія).

І хоча митець народився в селі Дмитровичі Пустомитівського району на Львівщині, його творчою материзною без сумніву можна назвати саме Франківщину.

Нова експозиція фотомузею представляє затишні замальовки натурального життя полонини. Крихітні миті, майстерно підхоплені автором повертають до ностальгії за літом у бабусі, спогадами про безтурботність та плинність літніх днів, плинність життя у безтурботності і гармонії.

Також, ці світлини оповідають особисті історії їхніх героїв, що переживають життєві сцени перед очима фотографа, які він обрамлює авторським баченням і відчуттям.

«День народження», «Змова», «Заперечення» – прості назви, які промовляють міні-серіали у чорно-білій плівці про життя і його справжність.

Споглядача точно затягне у настрій ціла серія «Під дощем» і навіть не через затяжну тематичну співзвучність нашій погоді. Так, у цих кадрах все – емоції, театр, суть щодення – у крихкості стосунків і випадкових зустрічей, повернень і прощань, краплях дощу на долях людей.

Ці світлини невимушено заспокоюють вічністю істин, про які оповідають. Вони дарують затишок і надію повернутися у кращі часи. І може справа у їх класичному виконанні, може у сюжетах. А якщо бути цілком відвертою і квінтесенції усього цього, вишукано приправленою справжнім талантом, який продовжує жити в шедеврах, понад життя автора!

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook