«Творчість, пронизана сонцем»: вернісаж однієї картини представили у Хмельницькому музеї

До 150-річчя українського генія живопису – Олександра Мурашка – та з нагоди Дня Незалежності України у Хмельницькому обласному художньому музеї відбувся вернісаж однієї картини всесвітньо знаного майстра.

Один з дійсно зіркових експонатів колекції ХОХМ, який неабияк поціновують як дослідники українського мистецтва, так і шанувальники багатогранності національного арту загалом – живописний твір «Дівчинка в білому. Портрет Тані Язєвої» – днями представили у мистецькій вітальні музею.

Що ж може бути такого особливого тільки в одній роботі і чому кожному, хто зараз у Хмельницькому, варто побачити цей дійсно унікальний твір – дізнавались наші кореспонденти безпосередньо на вернісажі.

Зауважимо, що виставляти один, але дійсно визнаний твір – доволі популярна практика світових музеїв, адже така модель експонування запрошує глядача у більш інтимне, сфокусоване спілкування з твором мистецтва, коли в просторі існує лише артистичний вислів і глядач, коли цей союз приносить емоційне збагачення і власну інтерпретацію саме останньому.

Так і з новою експозицією ХОХМ «Творчість, пронизана сонцем», центром споглядання і естетичного пошуку є обрамлена у майстерний живопис історія маленької дівчинки, момент її позування митцю, геніальному Олександру Мурашку. Життя, смерть і творчий шлях цієї особистості – сюжет окремого бестселеру, історичної драми побудови національної свідомості через культуру і розплати за цей виклик системі власним життям. 

Чому саме це полотно музейники представляють громаді у дні головних державних свят? На це питання існує дуже проста відповідь, просто потрібно заглибитись (*а це іноді важко) в історію художника і знання її та його творчого доробку для сьогодення. Зауважимо, що навіть одна робота Мурашка в колекції будь-якого художнього музею – це вже велике досягнення.

Олександр Мурашко – один з фундаторів українського малярства 20 століття. Саме Олександр Мурашко представив у своєму живописі нове – образно-пластиче – бачення, яке і сьогодні вирізняє роботи митця від багатьох інших. Особливо майстерно митець вмів підкорювати світло – воно буквально стало окремим героєм його робіт, характером і настроєм кожного полотна. Зазначимо, що його вчитель – всесвітньовідомий український художник Ілля Рєпін – вважав Мурашка своїм найталановитішим учнем.

А ще появі першого українського професійного мистецького вищого навчального закладу – Київській Академії мистецтв – ми завдячуємо саме цьому митцеві.

«Беру на себе сміливість роз’яснити тим, хто не знає, і нагадати іншим, які через великі справи забули, що утворення Академії мистецтв в Києві є святом не тільки національним, але й святом для кожної культурно мислячої людини. Академія мистецтв – це також у своєму роді «головний штаб», з тією тільки різницею, що вона мобілізує не воєнні сили, а висококультурну армію, яка в решті решт вплине на утворення нового віку» – коментував Олександр Мурашко, митець, педагог, громадський діяч.

Все своє життя митець не визнавав напівмір, чи то була мистецька робота, чи зацікавленість у розбудові професійної артпросвіти у нашому суспільстві, його прогресивні погляди і проєвропейський світогляд ніяк не вписувались в рамки тогочасної влади. Тож у палкому червні 1919 року пострілом у потилицю митець і громадянин Олександр Мурашко був вбитий у Києві неподалік власного дому.

На похорони митця люди несли квіти, а деякі букети було навмисно перефарбовано у синій колір, адже це був улюблений колір майстра, який він майстерно володів, – розповіла мистецтвознавиця, заступниця директора ХОХМ Олена Михайловська.

«Мурашко дуже любив синій колір та його відтінки, що відзначає і Маргарита Мурашко у своїх спогадах. Окрім того, його замилування світлом, природним і електричним, сонцем та його рефлексами робить жовтий колір найпріоритетнішим», – йдеться у монографії Лариси Членової «Олександр Мурашко. Сторінки життя і творчості».

Не могли ми не розпитати пані Олену Михайловську і про представлений на виставці твір:

«У портреті 7-річної Тані Язєвої сповна втілився талант Мурашка-портретиста – майстра тонкого, ліричного, психологічного портрета. Художник добре знав дівчинку, бачив, як вона дорослішає, адже Тетянка була його далекою родичкою (онукою названого дядька Миколи Мурашка). Живописцю вдалось передати в образі ще маленької за віком дівчинки особливі риси характеру – серйозність, стійкість, сміливість. Вона від народження була хворобливою дитиною, проте мужньо долала всі випробування долі. Таня займалась балетом, попри те, що це мистецтво танцю вимагає виснажливих фізичних навантажень. Зображаючи дитину, Мурашко не намагається ідеалізувати: хворобливо бліда шкіра дівчинки, злегка втомлений погляд сумних очей. Проте шляхетна постава юної балерини у ванільній урочистій сукні і шовкових балетках створюють правдивий образ маленької людини, а не солодкуватий образ дитини».

Крім того, пані Олена зазначила, що створений між 1901 і 1902 роками портрет дівчинки не сподобався її батькам:

«Батьки Тетянки були не дуже задоволені цим реалістичним відтворенням образу їх донечки: як і всі батьки, вони хотіли бачити свою малечу квітучою і веселою. Але світле відчуття надії, що променіє з полотна, переважило сум, як і прагнення до життя перемогло хвороби. Щоправда інформація про пізні роки життя Тетяни Язєвої губиться у буремні часи Другої світової війни…»

Не можемо не згадати і про унікальний музичний подарунок, який присутнім на відкритті підготували музейники ХОХМ у співпраці з камерним оркестром Хмельницької обласної філармонії – святковий концерт за диригування Тараса Мартиника. Так у лункому музейному залі під захват і овації аудиторії звучали як відомі твори світових класиків – Й. Баха, В. Моцарта, Е. Елгара, так і знаних українських композиторів – М. Лисенка, О. Козаренка, Д. Бортнянського. Цей виступ став довершенням насолоди класичним мистецтво у всіх гранях його сяяння.

Можна досить багато і довго писати про творчість, позицію і життя видатного й неосяжного до кінця Олександра Мурашка. І це варто того. А ще – це варто не просто написати, але й зробити так, щоб про це читали. Тож до вас, наші шановні читачі, є величезне прохання – прийти до ХОХМ і наживо побачити цю роботу. Адже, поділимось власним інсайдом, доступитися до роботи і повністю розглянути всі її шедевральні нюанси на відкритті було неможливо від слова «зовсім», адже вона привабила очі і викликала емоційні зойки захвату у кожного, хто цього вечора був на відкритті. Цю роботу потрібно розглядати якщо не годинами, то хоча б годину. Кожний відтінок жовтого, кожен ніжний або, навпаки, пастозний рух майстра пензлем, кожен нюанс захованого у твір сонця і світла. Ви можете просто вести німий діалог з очима Тані (*саме Тані, а не Тетянки і всього іншого применшувально-ласкавого, бо це погляд у свідомість і доросле життя з усім розумінням). А ще, можна розглядати її одяг, кожну стрічку у волоссі дівчинки  і захоплюватися і ще раз захоплюватися. Коротко кажучи, потрібно багато часу, але прийти ви маєте обов’язково. Інакше ви просто проґавите справжній шедевр вашого життя. Тож, успіхів – і нумо до музею!

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook