Наталія Кошай: «Немає жодного виклику, який би не могла подолати Коаліція 1325»

Наталія Кошай – громадська активістка, медійниця та керівниця громадської організації «Подільський діалог». Голова організації, яка реалізує проєкти підтримки жінок, внутрішньо переміщених осіб та активних громадян, зокрема у сфері інформаційних та комунікаційних кампаній. Також є медійницею в громадській організації «Захист – об’єднання волонтерів», активно висвітлює діяльність волонтерських та благодійних ініціатив, підтримує розвиток громадянського суспільства та просування гендерної рівності.

А ще Наталя – активна учасниця Коаліції 1325, яка пройшла весь шлях від її зародження на Хмельниччині і до сьогодні. Про досвід, виклики, особисті здобутки та уроки, отримані в межах діяльності Коаліції “Хмельниччина 1325”, поговорили з молодою активісткою.

Що стало для вас ключовим мотивом приєднатися до Коаліції 1325? Як цей вибір вплинув на вашу громадську чи професійну діяльність?

Ще з підліткових років мене цікавила громадська та політична діяльність. Це не дивно, адже саме у той період в Україні відбувалися Помаранчева революція та Революція гідності — події, які не могли залишити байдужими активних громадян. Після завершення навчання в університеті за спеціальністю «політологія» я повернулася до рідного міста і свідомо шукала можливості для розвитку у громадському житті.

Завдяки Революції гідності я познайомилася з великою кількістю активних жінок, які тільки починали об’єднуватися у спільноти. Саме тоді я зустріла Тетяну Баєву, яка продемонструвала мені, що громадські організації можуть діяти потужно — відстоюючи права жінок та розширюючи їхні можливості. Я брала участь у кількох масштабних проєктах, до яких мене запросили. Це захоплювало і мотивувало мене продовжувати діяти у цьому напрямку. Паралельно я займалася політичною діяльністю, зокрема брала участь у виборчих кампаніях.

Коли офіційно була створена Коаліція 1325, я одразу до неї приєдналася. На той час я активно працювала у журналістиці, і мене найбільше цікавила можливість поширювати інформацію про діяльність коаліції. Це було щось нове й важливе не тільки для учасниць, а й для суспільства в цілому. Інформування людей про цю роботу здавалося мені надзвичайно потрібним.

Озираючись назад, я бачу, що цей вибір став переломним. Моя участь у Коаліції відкрила мені доступ до знань про міжнародні документи, діяльність громадських організацій, які захищають права жінок, та роботу міжнародних фондів. Водночас я бачила конкретний результат на місцевому рівні — жінок, які не обмежувалися гучними заявами, а реалізовували реальні проєкти, що покращували життя громади.

З початком повномасштабного вторгнення моє життя докорінно змінилося: я повністю занурилася у волонтерську діяльність, яка згодом трансформувалася у ще активнішу громадську позицію. Я остаточно переконалася, що зміни в державі починаються з кожного відповідального та небайдужого громадянина. Відтоді я все активніше долучалася до різних проєктів, конференцій, форумів, поглиблювала знання про Національний план з виконання Резолюції 1325, Стамбульську конвенцію та міжнародні документи Ради Безпеки ООН. І щоразу коло жінок та організацій, які працювали у цій сфері, розширювалося, стаючи частиною мого життя.

Як ви потрапили до Коаліції «Хмельниччина-1325»? Що нового дала вам участь у ній?

Мене запросили на один із заходів громадської організації «Подільський центр «Гендерна рада». Це був саме той захід, на якому обговорювалося створення Коаліції. Тоді в Україні тривала потужна інформаційна кампанія, спрямована на підтримку жінок у секторі безпеки й оборони. Я активно долучалася до її поширення, адже вже тоді особисто знала багатьох із цих жінок. Вони впроваджували реальні, якісні зміни у своїх структурах — і для мене було важливо підсилювати їхні голоси.

Участь у Коаліції стала для мене відкриттям: я усвідомила, наскільки масштабною і вагомою може бути роль жінок в Україні. Ідеться не лише про традиційні сфери на кшталт освіти чи соціальної роботи, а про серйозні рішення на рівні сектору безпеки та оборони. Жінки, яких я бачила поруч із собою, приймали відповідальні рішення, діяли впевнено, конкурували з чоловіками у тих сферах, які раніше вважалися «винятково чоловічими».

Саме цей досвід дав мені натхнення йти далі. Коаліція стала тим середовищем, яке підштовхнуло мене на сміливі кроки — зокрема, на створення власної громадської організації. Це був спосіб не лише реалізувати власні ініціативи, а й підсилити Коаліцію новим ресурсом і додатковим майданчиком для змін.

Які ініціативи чи проєкти в межах коаліції вам найбільше запам’яталися? Чому саме вони стали для вас значущими?

Серед багатьох ініціатив у межах Коаліції 1325 найбільше мені запам’яталися два проєкти, які стали для мене особисто знаковими.

Перший — це створення «зеленої кімнати» у місті Хмельницькому. Цей проєкт був особливим ще й тому, що саме я за підтримки Лесі Стебло та Тетяни Баєвої писала проектну заявку. Перед тим наша команда відвідала Рівненську область, де вивчала досвід створення подібного простору. Повернувшись, ми буквально «загорілися» ідеєю зробити таке місце у Хмельницькому. І нам це вдалося: ми створили перший у місті спеціалізований простір для опитування постраждалих від насильства за ознакою статі або насильства, пов’язаного з військовим конфліктом. Простір було забезпечено необхідним обладнанням, і він почав працювати. Для мене це стало підтвердженням того, наскільки важливою є наша діяльність у сфері протидії гендерно зумовленому насильству. Я щиро вірю, що ця «зелена кімната» допоможе багатьом постраждалим.

Другий проєкт, який став значущим особисто для мого розвитку, — це інформаційна кампанія та відкриття хабу гендерної просвіти на базі навчально-методичного центру ДСНС у Хмельницькій області. У межах цієї ініціативи я виступала вже не як учасниця, а як тренерка з гендерної просвіти. Ми провели понад 20 освітніх заходів для різних аудиторій, і цей досвід став для мене справжнім поштовхом до професійного зростання. Я відчула, що можу не лише вчитися сама, а й передавати знання іншим, формуючи експертність у цій темі.

Обидва ці проєкти стали для мене підтвердженням того, що участь у Коаліції дає можливість робити реальні зміни — як у житті окремих людей, так і в розвитку цілих інституцій.

З якими викликами ви зіштовхнулися під час участі в роботі Коаліції? Що допомогло їх подолати?

Насправді я вважаю, що немає жодного виклику, який би не могла подолати Коаліція 1325. До її складу входять потужні громадські організації, які навіть на перших етапах своєї діяльності змогли працювати з жінками ефективно та результативно. Для мене знаковим моментом стало те, що всі організації, які входять до коаліції, не лише змогли адаптуватися до умов повномасштабного вторгнення, а й об’єдналися для підтримки жінок у приймаючих громадах.

Це дало можливість допомогти сотням, а то й тисячам внутрішньо переміщених жінок, які приїхали на Хмельниччину. При цьому організації, що входять до Коаліції, не обмежувалися гуманітарною допомогою: вони активно працювали та продовжують працювати в напрямку реінтеграції внутрішньо переміщених осіб, а також підтримки жінок-ветеранок та жінок-військовослужбовиць.

Саме ця здатність діяти ефективно навіть у кризових умовах є, на мою думку, найбільшим показником сили та результативності Коаліції 1325. Вона довела, що об’єднання досвідчених і відданих своїй справі організацій здатне не лише долати виклики, а й створювати системні зміни для суспільства.

Який досвід у власному розвитку ви здобули? Який вплив це мало на вашу діяльність та на зміцнення Коаліції 1325?

Ще у 2023 році я проходила навчання в Академії жіночого лідерства, організованій за підтримки Українського жіночого фонду. У межах Академії була можливість отримати підтримку для створення власної громадської організації. На той час я ще не до кінця розуміла, для чого мені потрібна власна організація, адже я активно працювала як членкиня організацій колег та здобувала досвід у спільних проєктах.

У 2025 році Академія приїхала до мого рідного міста Хмельницький. Оскільки я вже пройшла навчання та не могла долучитися до нього вдруге, участь в Академії взяла моя колега Олена Лямзіна, з якою ми давно співпрацюємо у сфері журналістики. Після одного з тренінгових днів ми обговорили ідею створення організації, яка б поєднувала наш досвід у сфері інформаційних та комунікаційних кампаній. Після завершення Академії ми разом заснували громадську організацію «Подільський діалог» та за підтримки Українського жіночого фонду реалізували перший проєкт «Сила поруч: жінки, які тримали тил».

У межах цього проєкту ми проводили психологічні зустрічі з дружинами військовослужбовців та жінками-військовослужбовцями, організовували виїзні ретритні зустрічі за містом, а також записували інтерв’ю та відеоподкасти з учасницями. Нам вдалося задокументувати вісім історій в інтерв’ю та відеоподкастах, щоб сила та життєвий досвід цих жінок надихали інших. Проєкт офіційно завершено, але ми з командою домовилися продовжувати роботу з висвітлення історій сильних жінок Хмельниччини, громадських активісток, волонтерок та представниць сектору безпеки й оборони.

Цей досвід став для мене особистісним та професійним проривом. Я спробувала себе у ролі голови громадської організації, отримала безцінний досвід у реалізації власних ініціатив та плануванні розвитку організації. Водночас наша діяльність зміцнила Коаліцію 1325, адже ми продовжуємо працювати в тематиці, яка є ключовою для неї: підтримка жінок, посилення їхніх можливостей та активна участь у процесах змін у суспільстві, особливо в повоєнний час.

Які головні уроки та висновки ви зробили для себе завдяки участі у Коаліції 1325 та створенню власної громадської організації? Як ці уроки впливають на ваші подальші плани та діяльність?

Мої головні уроки та висновки стали особливо зрозумілими під час однієї з розмов з учасницею мого першого проєкту. Вона сказала фразу, яка стала для мене ключовою: «Жінці для підтримки потрібна жінка». Ці слова про силу сестринства, про те, що жінки не є конкурентками одна одній, а партнерками, які разом можуть реалізовувати великі проєкти та змінювати життя у громадах і в державі загалом.

Це усвідомлення стало моєю основною мотивацією. Я бачу його й у роботі Коаліції «Хмельниччина-1325»: членкині різних організацій – це не просто партнерки в окремих проєктах, а люди, які мають спільні цінності та світогляд. Ми часто реалізовуємо благодійні та волонтерські ініціативи, і я щиро радію, що працюємо на одній хвилі.

Це дійсно про силу сестринства — про здатність підтримувати одна одну, руйнувати стереотипи та розвивати правильні цінності, які є фундаментом для розвитку громад та суспільства.

Читайте також: Тетяна Баєва: «Я бачу свою місію у розбудові жіночого руху на Хмельниччині»

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook