Артекспозицію панк-провокатора і лірика-візіонера представили у Хмельницькому

Автор першої трикутної книги, безперечний підкорювач «глітчу», рокер та перформер – одеський митець Ігор Гусєв з початку 90-х інтелектуальною творчістю навчає  мистецький рух бути сміливими і відвертими в своїх висловлюваннях та шукати нові медіа, в яких можна прозвучати. Міні-виставка творів одеського митця в межах проєкту «Будьмо!» відкрилась у фойє Хмельницького обласного художнього музею.

За артпроєктом «Будьмо!» наше видання слідкує від його початків у січні 2024. Кожного місяця експозиція цієї виставки змінюється відповідно до презентації особистості митця з нагоди ювілеїв і пам’ятних днів.

Ці експозиції – важливий елемент презентації унікальної культурної спадщини України, що потребує ретельного дослідження, збереження та активного поширення, чим особливо ретельно займаються співробітники ХОХМ. Це набуває особливого значення у період боротьби за свободу та національну ідентичність.

Саме до ювілею художника Ігоря Гусєва, його 55-річчя, фойє ХОХМ наповнилось енергією двох живописних робіт з колекції музею та графічними творами з власності автора.

Кураторкою нової експозиції виступила науковиця ХОХМ, кураторка низки персональних і групових виставок та акцій 1990-х, в яких брав участь Ігор Гусєв, мистецтвознавиця Олена Михайловська. Згідно з її кураторським текстом, в основу якого в тому числі покладені досвіди багаторічної дружби і мистецької співпраці, особистість митця презентує за всі роки творчої діяльності послідовну жагу до творення дійсно сучасного українського арту.

«Ігор Гусєв, один з найяскравіших українських художників останніх десятиліть, виявився одним із найвідданіших українському сучасному мистецтву. Він, на відміну від багатьох художників і кураторів, які починали художню практику у 1990-ті, не звернув із обраного мистецького шляху у суміжні царини реклами, дизайну, телебачення та видавничих проєктів. Після десятиліття феноменального підйому одеського сучасного мистецтва, 2000-ні роки стали певним періодом розгубленості та стагнації. Але не для Гусєва, панка-провокатора і лірика-візіонера водночас. Саме тоді відбулась у його творчості ревізія концептуалізму 1980-х й виникли ідеї проєктів на одеському блошиному ринку «Арт-рейдери» та андерграундної галереї «Норма».» – зазначає кураторка Олена Михайловська.

З творчістю пана Ігоря Гусєва хмельницький шанувальник мистецтва міг ознайомитись в межах виставково-освітнього проєкту «АРТперетин. Єгоров. Ройтбурд. Гусєв» (березень-травень 2019 р.) та експозицій «Крізь горизонт подій» (квітень 2021 р.) і «Жага до живопису. Жінки/З життя жінки. Чоловіки» (листопад 2019 р.). Через ці мистецькі експозиції можна було хоча б частково осягнути всю палітру творіння майстра – від філігранних інсталяцій, які через іронічні метафори демонстрували всю почасту прозаїчність життя і до живописних експериментів Ігоря Гусєва з «глітчем». Так, у 2019 році відвідувачі експозиції виставково-освітнього проєкту «АРТперетин. Єгоров. Ройтбурд. Гусєв» могли годинами розглядати, як картини авторства Гусєва штучно видовжуються, ніби «підвисаючи» у своїй сюжетності. Таким чином, художник надавав полотну руху і підштовхував глядача до фантазування над діями, які могли виконувати герої картини. Саме одне з цих полотен – «Дитинство Тесли» від сьогодні знову можна побачити у ХОХМ.

«У 2010-ті він казав: «Моя творчість завжди знаходилась поміж двома «темами» – треш і гламур. Між ними я себе почуваю досить затишно. Мені подобається, коли моє мистецтво викликає посмішку». Але посмішки бувають різні, як і ставлення до трешу і гламуру. Поєднувати, здавалося б, непоєднуване, зміщувати фокус, руйнувати стереотипи, підважувати цінності та в сухому залишку отримати концептуально нові сенси та візуальність – і ось маєте «Дитинство Тесли» (2017). Це вже не постмодерне, а постмедійне іронічно-саркастичне й заразом непідкупно-щире мистецтво – парадокс «затишно живе» в основі творчого методу Гусєва. Тут легко, сміливо й елегантно «старі» технології (реалістичний живопис) атакують і беруть у полон «нові» технології (цифрова абстракція), проте у результаті усі у виграші», – каже Олена Михайловська.

Ще одна презентована в межах виставки робота – «СМС для тітки», яка за словами науковиці ХОХМ Олени Скорук стала чи не мистецьким передбаченням нашої сьогоденної прив’язки до ґаджетів та інтернет-зв’язку. Але, сучасне мистецтво на то і є сучасним, щоб залишати глядачеві широке поле для власної інтерпретації. Тож, з огляду на пережите нами від початку повномасштабної війни, саме ця роботи при першому знайомстві є чудовим втіленням на превеликий жаль частих сцен в українських будинків – а саме перечікування повітряних загроз в межах безпечного місця, яким часто стає саме ванна кімната. Мало хто може посперечатися, що саме в ці години ти просто «встромлений» в екран мобільного за пошуком новин:

««СМС для тітки» (2007) – доказ мистецького дару передбачення тотальної влади технологій над людьми, що лише майоріла на горизонті майже 20 років тому. Насправді – ще давніше, адже Гусєвим були створені роботи про масований наступ цифровізації для групових кураторських проєктів 1990-х років – «Новий файл» та «TVлізація». В епізодичній незначущій побутовій сценці Гусєву вдається створити омаж одному з класичних способів зображення композиції, побудованій завдяки контрастному розподілу рефлексів інтер’єрного джерела освітлення (пригадаймо Караваджо, Латура, Пимоненка). Світло від екрану мобільного телефону на полотні 2007 року римується із локальним світлом від свічки у творах 17-19 століть, що переносить сюжет із світу щодення у позачасовий світ магії мистецтва.» – кураторка Олена Михайловська.

Дійсною прем’єрою виставки є авторська підбірка стилізованих обкладинок, які раніше були частиною томі і томів російської літератури. Так от, митець Гусєв від початку повномасштабного вторгнення почав створювати саме цю серію графічних рефлексій на побачене і відчуте (*а Одесу, між іншим художник не покидав і не покидає, пропри всі застороги). Такий тонкий художній хід – позбавити фізично книгу сторінкового наповнення і залишити меседж саме на обкладинці, бо зміст, як показує час і події – був відсутній з першопочатків:

«Я розпочав роботу з подібними фактурами ще за часів першого карантину. Тоді всі магазини в Одесі виявилися закритими. Якось, прогулюючись Староконкою, я зупинився біля стопки старих книг і зрозумів, що вони цілком підходять мені для роботи. Сьогодні писати «картину олією» для втілення ідеї, яка, можливо, буде актуальна кілька днів, а то й годинника – не має сенсу. Чи не простіше її вирвати з альбому з мистецтва та нанести поверх потрібний меседж? Так я роблю! Старий добрий постмодернізм ніхто не скасовував! У сучасному мистецтві неможливо створити твір, що існує поза контекстом. Взяти, наприклад, художника Ван Гога. Віртуозний малювальник, неперевершений колорист – широко відомий завдяки своїй нещасній долі та відрізаному юшку. Так, дійсно, у мене є серії, що відображають подійність. Здебільшого вони супроводжуються коментарями на кшталт: «вранці у газеті – увечері у куплеті». Хоча я волію описувати свій метод іншою фразою: «Що бачу, про те співаю». Але тут головне маневри.» – з інтерв’ю Ігоря Гусєва Українській службі інформації.

На цих обкладинках не просто меседжі – це гостро-історична поезія, яка краще за всі збірки новин і постів оповідає про те щодення яке живем і ту правдиву історію, яку не перепишеш у підручнику. До речі, поезія – ще одна ланка творчості митця Гусєва, особливою формою поцінованою автором є безперечно хокку:

«під екрана гладдю
лайків зграйка
доїдають ранкове селфі»

«відкинь телефон
дивись мені в очі
інфо чи пристрасть»

«танцює
трикрапка
неквапливо
друг
друкує
комент»

Тож, його сяюче багатограння інтелекту особистості художника і сучасного просвітника Ігор Гусєва можна протягом місяця, до наступного ювіляра, дивитися і поглинати через метафори та приховані акценти у храмі культурного пізнання – Хмельницькому обласному художньому музеї – поспішіть!

ДОВІДКОВО: Ігор Михайлович Гусєв народився 13 листопада 1970 в Одесі. Український художник, який надає перевагу живопису та графіці (серед медіумів – об’єкти, інсталяції, відеоарт, перформанси, гепенінги), куратор, письменник, організатор і учасник мистецьких акцій, лідер руху «Арт-рейдери», засновник андерграундної галереї «Норма». Закінчив Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова (викладач живопису – Володимир Криштопенко, рисунка – Віталій Алікберов). Бере участь у виставках з початку 1990-х і є представником Нової хвилі українського сучасного мистецтва. Має понад 40 персональних виставок і проєктів, учасник великих виставкових проєктів в Україні та закордоном, серед яких «Штиль», «Простір культурної революції», «Страшне-любовне», «Синдром Кандинського», фестиваль перформансів «Березневий вікенд», «TVлізація», «Новий файл», «Рестарт», «Космічна Одіссея», «Незалежні», «20 років присутності», спецпроєкт Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012 «Подвійна гра», Одеська бієнале сучасного мистецтва, «Дні України у Великій Британії». Успішно продає твори на міжнародних аукціонах. У 2013 році увійшов до топ-25 найуспішніших художників України. Живе і працює в Одесі.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook