Від музею гігієни до головної скарбниці Хмельниччини: історія та особливі експонати краєзнавчого музею

Хмельницький обласний краєзнавчий музей, напевно, один з найменш «публічних» у місті. Попри те, що розташована установа у центрі Хмельницького, вона не так часто стає майданчиком для різноманітних медійних заходів. Воно й не дивно – експонати, які там зберігаються, люблять тишу. Особливо ті, які сховані від очей не лише публіки, а й, як не дивно, від тих, хто у самому музеї працює. Йдеться про ті предмети музейної колекції, які зберігаються у сховищі.

У 2011 журналістам видання «Є Поділля» вдалося зазирнути у це сховище. Щоправда, не скрізь, адже у всі його глибини, як виявилося, навіть директору закладу ходу немає. Про те, що вдалося побачити у головній скарбниці області, написали величенький матеріал «Ювелірні вироби з Київської Русі, середньовічна зброя і цілий мамонт», найцікавіше з якого ми вам процитуємо у нашій рубриці «Гортаючи старі підшивки».

З історичної точки зору головний краєзнавчий музей Хмельниччини нараховує якихось 82 роки. Заснований, як Проскурівський музей санітарної культури та гігієни, лише у 1933 році краєзнавчий відділ цього закладу отримав статус окремого музею. До 1980-х років він розміщався у старій будівлі неподалік «Дитячого світу». Зараз на місці музею стоїть новозбудований банк, а сам заклад історії та культури тимчасово переїхав у приміщення, де планували відкрити новий ЖЕК. Та ось вже 20 з лишком років тут і оселився.

Про шанси краєзнавчого музею переїхати в інше приміщення, хмельничани добре знають. Чим ця історія все ще не закінчилася – знають також, тому нагадувати не будемо.

Наразі побачити те, що збиралося до музейної колекції не одне десятиліття, можна лише у п’яти невеликих експозиційних залах. Для більшості їх вміст знайомий з дитинства, коли у шкільні роки влаштовували централізовані екскурсії до цього закладу. Та деякі з них за ці роки свій вигляд змінили достеменно.

Музейні працівники кажуть, що широкий загал може побачити лише декілька відсотків усіх скарбів, що зберігаються у музейних сховищах за сімома замками. «Ми не можемо показати відвідувачам навіть бодай чверті того, що маємо, – розповідає провідний науковий співробітник музею Сергій Єсюнін. – І все через відносно малі музейні площі. Наприклад, якщо у природничому залі, який, як і решта, розміщується у колишньому кабінеті комунальної контори, виставити скелет мамонта, кістки якого були знайдені саме на теренах області, то він, як мінімум, займе усю кімнату. Те саме стосується й колекції зброї».

Колекція краєзнавчого музею поповнюється щороку, в середньому, на 700 експонатів. Щось купується, щось люди приносять, а щось вишуковується завдяки експедиціям та роботі наукових відділів закладу.

За час існування музею його грабували лише один раз і то, у час Великої Вітчизняної війни, коли радянські війська відступали, а німецькі не встигли ще зайти до тодішнього Проскурова. Що саме розтягли по домівках місцеві жителі, невідомо: опису тодішніх скарбів музею не збереглося, та припускають, що то була старовинна зброя, імператорський посуд та рідкісна література. Цікаво, та донині на Хмельницькому блошиному ринку, де продають раритетні речі, можна відшукати книги з печаткою краєзнавчого музею. (Нагадуємо, що матеріал був опублікований у 2011 році, і зовсім не факт, що досі на блошиному ринку такі раритети можуть траплятися. Хоча… – ред.)

Не дораховували кількість експонатів у музеї й у цілком мирний радянський час. Тоді була звичайна практика відправляти колекції на виставки до музеїв усього СРСР, а коли вона поверталася після декількарічного мандрування, можна було недорахувати кілька експонатів. Тому музейні працівники не виключають, що деякі експонати Хмельницького краєзнавчого нині зберігаються у колекціях київських музеїв та навіть Ермітажу у Петербурзі.

В одному з залів можна побачити череп доісторичного носорога, який… не має рогу, і цей феномен до музею приїздив вивчати не один вчений. Чи, скажімо, дерев’яний велосипед та один з найперших унітазів обласного центру.

А ще у музеї є унікальні чучела тварин. Більшість з них зроблені ще за часів Російської імперії і донині зберігають таємницю, над якою ламають голову науковці та спеціалісти різних служб: чому, на відміну від сучасних чучел, їх не їсть міль?

У музейних сховищах немає денного світла. Усі вікна щільно зачинені, а освітлення лише штучне. Підрахувати, скільки коштує уся колекція обласного краєзнавчого музею, фактично нереально. Проте про гроші у музеї говорити не люблять. Як справжні професіонали, вони називають речі, які свідчать про історію, безцінними.

Дякуємо за сприяння у наповненні рубрики Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці. Інші матеріали можна знайти за тегом підшивки на сайті Поділля NEWS.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook