Мистецька синергія у Хмельницькій філармонії: надія після відчаю та магія Бродвею (ФОТО)

Справжньою гармонією двох мистецтв – образотворчого та музичного – увінчався для шанувальників прекрасного і корисного вечір у стінах Хмельницької обласної філармонії, який відбувся напередодні. До уваги відвідувачів у лункому звучанні всіх відтінків витриманого арту було представлено одразу дві події: вернісаж виставки бельгійського художника Патріка Кастерманса «НАДІЯ ПІСЛЯ ВІДЧАЮ» та концерт BROADWAY NIGHT. МУЗИКА ІЗ БРОДВЕЙСЬКИХ МЮЗИКЛІВ.

Зауважимо, що це вже третя спільна подія двох обласних інституцій культури: художнього музею та філармонії. Експонування натхненних творів митців у просторах життя вічного мистецтва музики — гармонійна синергія, яка не тільки мотивує ще більше цікавитися українським мистецтвом у розмаїтті його царин, а й допомагає покращити емоційний стан у ці нелегкі дні.

Тож цього вечора філармонія та музей презентували публіці реабілітуючу емпатією виставку бельгійського художника-аматора Патріка Кастерманса, яку дослідники мистецтва у нашому місті вже могли бачити у ХОХМ у березні-квітні минулого року. Для тих, хто ще не долучився до когорти постійних відвідувачів обласного музею, нагадаємо: бельгійський митець від початку повномасштабної війни почав активно волонтерити у себе вдома і допомагати тим українцям, які знаходили новий дім у Бельгії, вивчати складну нідерландську мову.

Пан Кастерманс до глибини проникав у життєві історії своїх учнів, цілих родин, які правдиво оповідали про події, що спіткали цю землю та їх особисто у зв’язку з кровопролитною жорстокою війною.

«Його історія особлива: до війни він не мав жодних зв’язків з Україною і не належав до професійного мистецького середовища — працював у науковій сфері. Проте повномасштабне вторгнення звело його з українцями у центрі допомоги біженцям у Бельгії, де він допомагав адаптуватися та опановувати мову. Це спілкування стало для нього глибоким потрясінням і водночас джерелом натхнення, яке вилилося у серію живописних і графічних робіт», — йдеться в експлікації до експозиції.

Кожна робота сповнена проникливими почуттями митця до тієї катастрофи, яка відбувається в Україні з лютого 2022 року. Так, до прикладу, в серії графічних робіт можна зустріти мистецьку рефлексію на ворожу атаку на столичну лікарню «Охматдит». Художник оповідає свою історію розуміння війни, її втрат та історій, які не можуть нікого залишити байдужим:

«Я щиро зворушений прекрасним місцем, де знаходяться мої роботи, і прекрасною презентацією робіт. Сподіваюся, що українському народу це сподобається і він замислиться над психологічними наслідками цієї жахливої війни для людей і дітей. Бо війна — це не просто бомбардування та руйнування інфраструктури. Це — розрив сімей, зниклі друзі, налякані діти… травма залишиться. Я продовжуватиму робити все можливе, щоб підтримувати український народ, який живе в нашій країні, в їхній інтеграції та навчанні», — зазначає митець.

Крім того, гості відкриття могли ознайомитись із книгою митця під назвою «Надія», в якій він описує не тільки свій досвід співпереживання, а й почуті ним історії наших співвітчизників.

Варто зазначити, що саме наше місто і ХОХМ відкрили досі невідомого митця українському поціновувачу, адже саме так працює культурна дипломатія. Сьогоденні ж відвідувачі обласної філармонії можуть відчути мистецьке віддзеркалення людини європейського мислення – тверезого й реактивного на події, які відбуваються тут і зараз. Весь спектр емоцій — від задоволення спогляданням і захвату до зневіри й шоку – презентують живописні та графічні твори автора.

Після вернісажу, на який, до речі, з метою «лікування» мистецтвом завітали наші мужні захисники, що наразі перебувають на реабілітації, розпочалася друга сторінка мистецької казки вечора — концерт BROADWAY NIGHT. МУЗИКА ІЗ БРОДВЕЙСЬКИХ МЮЗИКЛІВ.

Дві грані — розуміння нашої соціальної й геополітичної дійсності через візію митця та бурхливий потік визнаної світом краси жанру якісних мюзиклів. Могло б виникнути питання: як ці дві стихії могли взаємодіяти в одному просторі? Але саме розради у красі, музиці та дотику до прекрасного прагнеш після глибокого усвідомлення. Тому визнані шедеври — «Кішки», «Привид опери», «Скрипаль на даху» та інша світова класика мюзиклу — направду ласкаво вивільнили ті позитивні емоції та імпульси, які ще жевріють в українських серцях, зокрема серцях хмельницьких глядачів.

Академічний симфонічний оркестр Хмельницької обласної філармонії під орудою столичного гостя, неймовірно запального маестро Юрія Літуна, подарував гостям калейдоскоп відчуттів, обрамлених ностальгією за мирними часами, при цьому даруючи надію на новий, просвітлений час, який обов’язково настане.

Першим «звернувся» до зали добре відомий кожному мюзикл «Звуки музики» Річарда Роджерса. А ви знали, до речі, що в його канву була покладена реальна історія життя мистецької родини?

«Австрія напередодні Другої світової. Нацисти щойно захопили владу і оголосили аншлюс. Аристократична родина барона фон Траппа, відома як сімейний хор, що з великим успіхом виступав на австрійських сценах, отримує від нацистів пропозицію привітати Гітлера з днем народження. Для родини це важкий вибір: поступитися принципами чи залишитися вірними собі й своїй музиці. Вони обирають друге. Залишивши рідну домівку, усі статки, звання, друзів, родина вирушає у невідоме. І та могутня сила, яка допомагає їм вистояти у поневіряннях, зберегти єдність і досягти успіху вже далеко від батьківщини — це саме музика, спів», — твердить конферанс-супровід.

Божественна музична легкість, ба навіть повітряність виконання, освіжає думки і торкає душу тонкою посмішкою, яка, своєю чергою, пробуджує бажання краще прислухатись, щоб почути власні «звуки музики», музику душі.

Далі оркестр запрошує нас до романтики штетлу — маленького єврейського містечка. Саме до нього, де ви обов’язково познайомитесь із романтичним люфтменшем, а можливо, справжнім клейзмером, головне — щоб не зі шлімазлом. Тут на обдертому часом і долею даху вас зустріне той самий герой Шолом-Алейхема — скрипаль. Скрипка скрипок посеред загальної композиції, скрипка, що оповідає про долю народу. Скрипка, яка залишиться жалісно співати навіть після винищення 6 мільйонів цього народу, бо інакше ніяк. Цей мюзикл Джеррі Бока був відзначений не тільки глядачами, а й світовими критиками та знавцями:

«Мюзикл отримав шість премій «Тоні» і був екранізований у знаменитому фільмі, що здобув три «Оскари». Але головне — він зберіг живий дух саме нашого краю, адже його сюжет народився з творів Шолом-Алейхема, з історій, що виросли на українській землі».

Далі настрій перехоплює виром веселощів «Хлопці та лялечки» Френка Лоссера. Цей твір транспортує глядацьку залу до Нью-Йорка середини 20-го століття. Тут зароджувались знамениті вогні — казино, красиві жінки, дорогі сигари і дощ із золотих монет:

«Це історія про зустріч віри і спокуси. З одного боку — місіонерка Сара Браун, яка прагне врятувати душі грішників і живе своєю місією. З іншого — Скай Мастерсон, відомий гравець, який звик ризикувати й приймати будь-які ставки. Здавалося б, вони не мають нічого спільного. Але кохання робить неможливе можливим: заради нього вони змінюють себе і свої долі».

А як довершено у виконанні наших інструменталістів звучить класика «золотого віку», віддаючи залу всі відтінки гарного смаку часів творення! Ось-ось і зала порине у танець — заслужено доречний під такий вайб. Тільки згадайте його зірок в екранізації — молодих Марлона Брандо та Френка Сінатру — гарячих хлопців доби розкоші та оксамитових баритонів.

«Опівночі, ні звуку з тротуарів. Невже місяць втратив пам’ять? Вона усміхається одна. В світлі лампи…» — так звучить переклад знаменитої пісні «Memory» з одного з найвідоміших мюзиклів — «Кішки» Ендрю Ллойда Веббера. Ви сто відсотків її чули і мліли під нею у час закоханості, і ось маєте чудову нагоду відчути ці миті знову завдяки довершеності виконання наших неповторних артистів:

«За сюжетом, стара самотня кішка Грізабелла мріє отримати шанс повернути часи, коли була у зеніті слави. Колись молода і гламурна, вона опинилася на узбіччі життя, але не здається і сподівається на другий шанс. Раз на рік плем’я збирається, щоб обрати того, хто оновиться і почне нове життя. Саме цього прагне Грізабелла і врешті-решт досягає мети».

Варто згадати, що цей музично-візуальний перформанс вдало доповнював відеоряд із екранізацій цих відомих шедеврів. Не встигли ми позбутися «гусячої шкіри», яку подарували «Кішки», як перенеслися до В’єтнаму. Перед нами постає обворожливий за красою й змістом мюзикл «Міс Сайгон» Клода-Мішеля Шенберґа. Скільки сліз було пролито під цей шедевр, щоб зараз його музичне обрамлення повертало до цих емоцій кожною нотою. Чому? Бо ми в цій історії — сьогоденні учасники: війна, любов, втрата і вибір — маркери, які присутні у кожному нашому дні:

«Події розгортаються у Сайгоні в останні дні війни. Випадково зустрічаються двоє — американський солдат Кріс і молода в’єтнамка Кім. Серед хаосу й руйнувань народжується їхнє кохання. Але війна жорстока і розділяє закоханих, змушуючи робити вибір між обов’язком і серцем. Проте з цього короткого почуття народжується дитина — син Кім і Кріса. Він стає символом їхньої любові й водночас причиною найважчого вибору в житті матері».

Наступного мюзиклу ми чекали весь вечір, адже, скажемо відверто, ми — його фанати. Це знову Ендрю Ллойд Веббер і його легендарний «Привид опери». Історія кохання, одержимості і всеохопної пристрасті до музики — вона не могла б звучати інакше, як тільки загрозливо-прекрасно. Вираз «до мурашок» вигадали саме для опису цього шедевра. Звук, подача та емоційне наповнення нашим Академічним симфонічним оркестром вражають душу. Хто з нас не мріяв познайомитися особисто з цим загадковим Привидом чи закохатися у тендітну співачку з кришталевим голосом Крістін?

«Таємнича і трішки готична історія про юну співачку Крістін, яка опинилася між двома чоловіками: таємничим Привидом, що дарує їй силу й страх одночасно, та шляхетним Раулем, який прагне врятувати її від темної одержимості. Саме цей любовний трикутник створює напругу між романтикою й небезпекою, світлом і тінню».

Насолода і захват охопили кожного гостя філармонії. Прислухавшись, можна було почути стукіт сердець в унісон з інструментами. І не обійдемо словами захвату професійність диригента — тримати так серця на кінчику диригентської палички потребує великого хисту й філігранного вміння. Браво!

Ці вигуки ми ще чули на завершенні десятки разів. Попереду нас «заземлили» та піднесли дві композиції з «Вестсайдської історії» Леонарда Бернстайна та нашого українського «Щедрика» Миколи Леонтовича. До речі, крайні два твори — це ексклюзивний подарунок від оркестру та пана Юрія нашим глядачам за увагу і любов до прекрасного!

І на завершення ще раз наголосимо: такі моменти створені не тільки для промоції мистецтва, а й для реалізації його основної функції — порятунку і заліковування людських душ. Тож запрошуємо вас до супердієвих сеансів наступного разу!

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook