У Хмельницькому молодь мистецтвом вшанувала річницю Великої війни

Учні, випускники та викладацький склад Хмельницької музичної школи №1 ім. М. Мозгового до четвертих роковин початку повномасштабного вторгнення підготували концерт, метою якого було увінчати подвиг захисників України і ще раз підкреслити важливість українського мистецтва як ідентичності народу, за яку наразі точаться кровопролитні бої.

Напередодні, до річниці вторгнення Росії в Україну, у Хмельницькому відбувалося багато масштабних заходів, участь у яких брали посадові особи, волонтери, ветерани і містяни, які розуміють, що кожний такий захід – це не зайва згадка про актуальну історію.

Серед цього різноманіття подій такий захід, як концерт у музичній школі, – подія, на яку здебільшого приходять батьки юних талантів, волонтери, які часто у своїх активностях співпрацюють з молоддю, та вимушено переміщені особи, які з особливою цікавістю відвідують усі культурно-просвітницькі заходи міста, щоб більше дізнатися про новий дім. Саме таку публіку наші кореспонденти особисто спостерігали вчора у центральному музично-освітньому закладі.

Щиросердне зізнання мистецтвом у любові до рідної землі її наймолодшого покоління – саме так можна було б коротко описати цю статтю. Але ми з «багатої» редакції, тож читайте більше.

Почнімо з того, що дійсно вразило – чистота виконання та репертуар концерту, який був позбавлений штампів, якими в минулому повнилися сценарії подібних подій. Сучасна українська пісня в модерновому аранжуванні, інструментальні твори, сповнені справжніх відчуттів приналежності до мистецтва, і подача цих довершених музичних доробків із візуальним супроводом, який включав також поетичні твори.

Зі сцени у виконанні молоді звучали вже відомі кожному українському меломану композиції: «Україно моя», «Блакитний птах», «Колискова», «Народжені вільними», «Я твоя зброя» — зіркових виконавців української сцени: Софії Трембач, Ілларії, Марини Круть, гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ», Христини Соловій.

Сльози котилися обличчями гостей події під вічну «Мелодію» культового українського композитора Мирослава Скорика. Але найбільш щемкий виступ представив глядачам юний співак Влад Погорілець піснею Петра Солодухи «Біля тополі» — чуттєво і природно, як щиру сповідь. Варто зазначити, що попри свою інвалідність, хлопець впевнено і без зайвої награності тримався на сцені й промовляв від серця настільки магнетично, що дихання зали стишилося, чути було лише окремі схлипи: «За тих, хто у морі далеко. І крилами лелеки повернуться живі»…

Ця пісня здобула широку популярність ще з моменту її створення у 2015 році, коли її вперше виконав польський гурт «Enej». У її записі взяли участь також українські музиканти — Тарас Чубай та Іван Леньо, лідер гурту «Kozak System». Сьогодні ця композиція залишається зворушливим гімном-присвятою українським воїнам, які віддали життя за незалежність України.

Протягом концерту зі сцени можна було почути філігранне виконання українських народних пісень на бандурі, що є справедливим і впізнаваним символом української автентичної музики.

Свій мистецький презент шани представив глядачу і викладацький склад школи – Андрій Данилюк, Діана Мерва, Катерина Звір, виконавши твір «Люди-титани» на музику Сергія Солов’я в аранжуванні Тетяни Афанасенко. Кожний презентований акорд нотою професійності проникав у серця глядачів.

Завершився концерт виступами Оркестру народних інструментів. Настрій промовистої впевненості у нашій перемозі збудила в залі фінальна композиція «Криниченька» під супровід оркестру у виконанні Юлії Опаріної.

Що важливо, на нашу думку, підкреслити на завершення. Це те, що такі локальні, але надзвичайно щирі події варті відвідування. Адже їхній настрій має дійсно цілющу властивість. Ці концерти наповнюють серця надією: якщо такі таланти у нашій громаді є — то ворогу точно нас не підкорити. Дякуємо справжнім митцям Хмельницької музичної школи №1 ім. М. Мозгового за вкладену душу при підготовці та проведенні заходу, який дійсно залишає тепло в пораненій війною душі.

Замість післяслова додамо, що в час особливо жорстких випробувань, які переживає наша держава, ми маємо бути добрішими, толерантнішими, не кидатися одне на одного, наклеюючи ганебні для розвиненого суспільства маркери: «переселенка», «чужинець», «зелений», «контужений», які, на превеликий жаль, можна почути на вулиці чи в транспорті. Ми маємо бути єдині на цій землі в діях і цінностях, а не у постах у соціальних мережах чи листівках до пам’ятних дат. Адже наші ролі в громаді змінюються щодня, де кожен може стати і «зеленим», і «переселенцем». Тож ті мешканці, що знайшли тут прихисток, та наші ветерани й військові, які приходять у відпустку на кілька тижнів, — не просто варті поваги, а доземного укліну при зустрічі. Тож будьмо дійсно милосердними, а не прикладом для пропаганди ворога.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook