Квадратний метр за 600 гривень та мрії про іпотеку: як будували у Хмельницькому 25 років тому

Гортаючи старі підшивки газети «Є Поділля» за 2001 рік, можна знайти унікальні свідчення того, як розвивався сучасний ринок нерухомості Хмельницького. На початку тисячоліття в місті тільки починали з’являтися перші «кластерні» будинки, а межа мрій хмельничанина коливалася між «малосімейкою» та новобудовою з каміном.

Кластерний підхід: будівництво «ланцюгом»

На той час у місті вже активно діяв будівельний кластер. Це було об’єднання близько десятка підприємств, які контролювали весь процес: від виробництва будматеріалів до зведення стін. Такий підхід дозволяв використовувати вітчизняні ресурси та суттєво економити.

До складу будівельного кластеру входять близько десятка підприємств, які утворюють такий собі ланцюг, кожна ланка якого відповідає за той чи інший етап виробництва.

Завдяки такій кооперації за п’ять років у Хмельницькому звели багатоповерхівки на вулицях Зарічанській, Подільській та Свободи.

Ціна питання: від гривень до «умовних одиниць»

Головною перевагою об’єднаних забудовників була ціна. Квартири в кластерних будинках коштували на 10-20% менше, ніж у конкурентів. Однак через відсутність закону про іпотеку, який роками «лежав» у Верховній Раді, розраховуватися доводилося лише готівкою.

Квартири у будинках, збудованих кластером… на 10-20 відсотків дешевші, ніж у конкурентів… Отож доводиться будувати лише за живі кошти. Тому дозволити собі це можуть, як правило, більш-менш забезпечені люди.

Прайс-лист 2001 року вражає:

• 600 грн/м² — мінімальна ціна (штукатурка, сантехніка, броньовані двері).
• 1500 грн/м² — елітне житло «під ключ» (з євроремонтом та каміном).
• 16-18 тисяч у.о. — трикімнатний приватний будинок (термін будівництва — 3 місяці).

Зараз про такі ціни можна хіба що мріяти. Хоча це не перешкоджає нинішнім забудовникам зводити в обласному центрі все нові та нові житлові комплекси, котеджні містечка тощо.

Старе чи нове?

Керівник кластеру Микола Малий тоді безапеляційно стверджував: вторинний ринок себе вичерпав. Радянські «хрущовки» сприймалися як житло, що доживає останні роки.

До того ж, давно збудовані будинки, «хрущовки», «малосімейки» та інші «зразки» радянського будівництва з його соціалістичними змаганнями та п’ятирічками за два-три роки, слугуватимуть не довго.

Однак, чверть століття по тому, як бачимо на прикладі не лише Хмельницького, а й решти українських міст, “хрущовки” та “малосімейки” досі залишаються єдиним варіантом для життя тих, хто не має десятків тисяч “умовних одиниць”, щоб покращити свої житлові умови. Хіба що українці досить активно обговорюють варіанти їх реновації та малюють проєкти за допомогою штучного інтелекту. Однак коли ці проєкти можна буде втілити в життя наразі навіть спрогнозувати важко.

Бюджет без копійки

Фінальний аккорд публікації 25-річної давнини звучить актуально і сьогодні: держава фактично самоусунулася від житлових програм, залишивши людей наодинці з власними гаманцями.

«На житло у бюджеті цього року не виділено жодної копійки. Все, що будується і будуватиметься, лише за рахунок власних коштів людей», – підсумував тоді Микола Малий.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook