«75 – лише початок!»: як зустрів вінценосний ювілей Хмельницький міський будинок культури

Три чверті століття наше місто осяює всіма відтінками культури і мистецтва унікальний заклад — Хмельницький міський будинок культури (ХМБК). Всі ці роки він об’єднує і примножує в собі не тільки шанобливо виплекані національні скарби культурної ідентичності, а й інноваційні підходи до поширення й актуалізації українського мистецтва. Так, легенда, започаткована як перший театр у Проскурові, і сьогодні є синонімом розвитку в царині «вищих матерій»: танцю, театру, музики, співу і не тільки. Як і чим зустрічали почесну дату творці та шанувальники мистецтва — дізнавались наші кореспонденти.

Словосполучення «Вінценосний ювілей» у читача може викликати враження, що такий пафосний заголовок отриманий у спадок від журналістської традиції минулого століття. Але… ми «погуглили» і з’ясували: 75 років, якщо говорити про річницю подружнього життя — це «Коронне весілля». А ми щиро впевнені, що ХМБК з року свого заснування (1951) «одружений» із мистецтвом та культурою. Цей союз щасливий, наповнений і продуктивний. Тож і дозволяємо собі такий експеримент із ретро-заголовком, гортаючи старі підшивки пам’яті. А тепер — власне до подробиць події.

Театр ім. М. Старицького став гостинною сценою для потужного святкового концерту, який об’єднав не тільки вісім творчих колективів, а й команду інституції в єдиному просторі, довівши, що неповторний дух сучасного українського мистецтва присутній наскрізно у щоденні ХМБК.

«Ідея заходу, яка належить головній режисерці Будинку культури Марині Семенюк, полягає в тому, щоб зібрати всі колективи на одній сцені, але не у форматі звичного звітного концерту, а у вигляді захопливого театралізованого дійства. Такий підхід дозволив яскравіше і глибше розкрити нашу повсякденну кропітку працю, сповнену душі, серця та натхнення», — зазначила директорка ХМБК Іванна Мазурук.

Подія розпочалась із хроніки самої будівлі, яка була репрезентована через щемкі архівні фото за всю її 75-річну історію. Під час цієї аудіовізуальної розповіді можна було дізнатися імена засновників, згадати перші кроки нині відомих творчих колективів та мистецькі ідеї, які з року в рік збагачували літопис закладу.

А далі на велику сцену вийшли неймовірні ведучі, вони ж співробітники інституції-ювілярки — режисер театру «Дзеркало» Дмитро Гусаков та провідна методистка з клубної роботи Віталіна Куліковська. Ця надзвичайно артистична пара представила історію пошуку творчої реалізації саме в ХМБК. Дмитро — відчайдушний «майбутній митець» — шукав своє призначення в багатогранних царинах, які пропонує Будинок культури. Допомагала йому в цьому пані Муза — Віталіна, яка відкривала перед дослідником діаманти творення: напрямки, колективи, артистів та працівників.

Від фрагменту вистави «Як створюється вистава» Народного аматорського театру «Дзеркало» до кришталевого виконання творів українських композиторів капелою бандуристів та ліричної сповіді романтичного акордеону у виконанні Євгена Бохонька (концертмейстера зразкового ансамблю танцю «Намисто»). А ще — народних гомінких голосів хору ветеранів «Надвечір’я» та неповторно палкої хореографії Народного аматорського ансамблю бального танцю «Успіх». І це далеко не всі подарунки поціновувачам прекрасного.

Виступи, як елементи яскравого калейдоскопу, змінювали один одного настільки інтенсивно, що подих від захвату було ніколи перевести. Та й ведучі не давали такої можливості: ми звикли, що конферанс на подібних заходах рідко буває цікавим, а тут кожен жест, діалог чи етюд заслуговували на ретельну увагу. Жарти, перформанси, неповторна гра слів та «відсилки», які зрозуміє лише людина культури — все гармонійно тримало увагу глядача.

«Нам неймовірно приємно усвідомлювати, що ми є частиною багатої історії цього славетного закладу. Ми з гордістю та глибокою повагою продовжуємо його традиції. У нашому закладі ми дбаємо про спадкоємність поколінь, створюючи простір, де душевність минулого гармонійно поєднується з динамікою сучасності», — підкреслила Іванна Мазурук.

Танцювальні ансамблі «Веселка» та «Намисто» — справжня скарбниця якісної хореографії, яка не обмежується суто національними традиціями, а крокує в ногу з європейським танцем, привносячи в нього власне звучання.

Перформанс зразкового театру «Те.Ді» підірвав залу оваціями. Притаманна дітям щирість та професійність у такому важкому жанрі вразили в саме серце. Одразу відчувається, з якою любов’ю передаються секрети майстерності від керівниці театру Марини Семенюк, яка також була ведучою заходу, демонструючи вишуканий наставницький приклад.

А чи чули ви «Цей сон, цей сон» у виконанні хору ветеранів «Надвечір’я»? Якщо ні — ви багато втратили. По-перше, це наживо. По-друге, від цього виконання шкірою біжать не просто мурахи, а цілі «табуни» емоцій. Оксамитові голоси, витримані часом, випромінюють любов у кожній ноті.

Оригінальний жанр зазвичай змушує чекати на ефект «Вау!». Саме таку емоцію отримали гості від виступу студії театру вогню та світла «zLights». Рух світла та візерунки у просторі сцени захоплювали і малечу, і дорослих.

Пам’ятаєте про залученість кожного члена команди? Це чиста правда. Ці титани не лише забезпечують звук, візуал та зміст, а й самі виходять на сцену. Ніжність фольк-балад презентували учасники гурту «Ліріум»: вокалістка та методистка по роботі з молоддю Юлія Рахно та гітарист Валентин Гуменюк. Власний приклад — найкращий метод заохочення молоді.

Ще один приклад вокальної майстерності та відродження українського романсу презентувала завідувачка сектору по роботі з дітьми Дарина Ільницька. Її номер нагадав кращі традиції Бродвею з неповторним смаком української мелодики.

Здавалося б, важко вигадати щось ефектніше для фіналу. Але за справу взялася заступниця директора з культурно-дозвіллєвої діяльності Юлія Мусієнко, яка в ролі діджейки остаточно «запалила» публіку крутими сетами. Крапку поставила фінальна пісня про Хмельницький міський будинок культури від Дарини Ільницької та Надії Пустової (завідувачки культурно-масовим відділом).

Вже згодом були почесні нагородження та натхненні слова подяки від начальника управління культури і туризму Артема Ромасюкова та заступника міського голови Михайла Кривака.

Але, головне віншувальне слово, про тих, хто творив і продовжуватиме, про будівлю і інституцію, про стійку і рятуючу роль культури триматиме директорка ХМБК Іванна Мазурук:

«Мені неймовірно пощастило з тими особистостями, які сьогодні складають наш колектив і щодня працюють над розвитком закладу. Це унікальні люди, які віддаються своїй справі цілковито й безмежно. Я щиро люблю, ціную і поважаю кожного з них, підтримую завжди і в усьому! Ці люди мислять інакше, відкриті до роздумів про сенс буття, пошук нових шляхів, злиття форми та змісту, про красу та драматизм життя. Працівники будинку культури здатні годинами дискутувати, разом шукати найкращі ідеї та насолоджуватися самим процесом творчості. Саме в таких запеклих дискусіях, натхненнях та спільних роздумах зароджуються справжні проєкти, які творять справжню культуру. І я безмежно вдячна їм за це! Бо культура – це унікальний світ, куди випадкові люди не потрапляють, адже не здатні зрозуміти його мови. Це місце для тих, хто відчуває її на рівні серця, хто виріс у творчій атмосфері, готовий постійно вчитися й удосконалюватися, хто поважає мистецтво і тих, хто його створює. Культура  це шлях, який відкривається лише тим, хто живе з серцем і сміливістю відповідати його поклику», — підсумувала директорка ХМБК.

П.С.: Коли ви читаєте, що «75 – лише початок!», повірте – так і є. Сьогодні ХМБК готується до реставрації (за що велика вдячність управлінню культури та міській раді). Але навіть після оновлення будівля збереже свій артистичний дух. Цей будинок у стилі модерн упродовж 75 років формував ДНК української ідентичності нашого міста. Тож чекаємо на інституційні оновлення, які підкреслять красу однієї з найунікальніших візитівок Хмельницького.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook