Газована ностальгія за копійки: таємниче життя «привидів» радянського побуту в Хмельницькому
Людська пам’ять має дивну властивість: з часом вона стирає гострі кути, залишаючи лише теплий присмак минулого. Ми часто схильні ідеалізувати «ті часи», стверджуючи, що дерева були вищі, трава – зеленіша, морозиво – смачніше, продукти – натуральніші. Порівняння з сучасністю зазвичай стає приводом для довгих дискусій про те, що ми здобули, а що безповоротно втратили. Одним із тригерів такої ностальгії для багатьох, напевно, залишаються легендарні автомати з газованою водою – символ епохи, де задоволення коштувало копійки, одна склянка була на всіх, і, що цікаво, ніхто від цього взаємного користування тарою не хворів.
Гортаючи старі підшивки газети «ВСІМ» за 2009 рік, ми натрапили на цікаве журналістське розслідування. Тоді, 17 років тому, на вулицях Хмельницького, виявляється, ще можна було зустріти справжніх «динозаврів» радянського інженерного генія, які, попри офіційну заборону та відсутність власників, продовжували таємниче функціонувати.
Останні з могікан біля «Юності»
Станом на 2009 рік автомати з газованою водою вже стали надзвичайною рідкістю, таким собі «духом совдепа». Проте біля універмагу «Юність» три таких апарати не просто стояли як пам’ятники, а залишалися в робочому стані. Ситуація виглядала майже детективно: міська влада та санстанція стверджували, що автоматів не існує, але мешканці бачили, як їх хтось регулярно заправляє.
«Їх вже давно немає по місту, тому й контроль за ними не ведеться», — сказав заступник начальника управління торгівлі Олександр Луков.
«Ці автомати працювали до грудня минулого року… Один автомат розливає газовану воду за 10 копійок, а два інших – воду з сиропом за 25 копійок», — повідомило неофіційне джерело.
Склянка «спільного користування»: безпека чи ризик?
Якщо в радянські часи автомати були на балансі міськхарчоторгу та проходили щотижневу перевірку (бактеріологічний аналіз води та контроль якості сиропів), то у 2009-му вони опинилися у «сірій зоні». Офіційно контроль припинився ще у 2005-2007 роках.
Найбільшим каменем спотикання для санітарних лікарів завжди була та сама склянка. Попри те, що в апаратах передбачався спеціальний механізм для ополіскування, про реальну стерильність мова не йшла.
Ярослав Главацький, завідувач санітарно-гігієнічним відділом міської СЕС:
«Стерильності ніякої. Там був спеціальний нажим, де склянка ополіскувалася. Але чи це нормально? Проте санітарні правила утримання автоматів для розливу газованих напоїв, які діяли при Радянському Союзі, ніхто не відміняв, і фактично вони діють і зараз».
Загалом у Хмельницькому колись нараховувалося близько ста таких автоматів, але до 2009 року вижили одиниці. Їхня живучість пояснювалася не бізнес-планом, а саме тією небезпечною ностальгією, яка змушувала людей купувати воду за 10 копійок, аби хоча б на мить відчути смак дитинства, нехай і з сумнівним рівнем гігієни.
Еволюція автомата: від аптек США до вулиць українських міст
З’явились у Європі, а успіх прийшов у США
Кожен, хто застав радянський час, пам’ятає ці «автоматні черги» та звук мідяків у металевому нутрі апарату. Проте коріння цієї технології значно старіше:
- 1783 р. — годинникар Йоганн Якоб Швепп винайшов сатуратор для насичення води газом.
- 1832 р. — у США Джон Метьюс удосконалив апарат, який став популярним серед аптекарів.
- 1925 р. — розроблено перший повністю автоматичний пристрій, де монета відкривала кран.
Курс на «торгівлю без продавців»
Розробка студента, що підкорила СРСР
Знаменитий автомат «Харків» народився завдяки ідеї студента Гарі Гамули у 1958 році. Завдяки простоті, моделі АТ-2, АТ-14 та «червоний холодильник» АТ-26 з’явилися майже в кожному містечку. Хоча існували апарати з паперовими стаканами, вони не прижилися через необхідність імпортувати якісну тару.
Анатомія «бульбашок»
Типовий агрегат містив охолоджувач, балон з вуглекислотою, бачки з сиропом та механізм миття склянки — ту саму решітку, на яку треба було натиснути перевернутим стаканом. Монетоприймач був примітивним: реагував на вагу та діаметр монети.
Чиста газована вода
Вода з сиропом
Цікавий факт: За офіційним курсом 1965 року ($1 = 67 коп.), на один долар можна було випити понад 22 склянки солодкої газованої води.
Сьогодні ці автомати остаточно зникли з вулиць Хмельницького, поступившись місцем сучасним вендинговим апаратам та бутильованій воді. Але обговорення того, чи була та вода «смачнішою», досі можна зустріти у соцмережах.
Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці.
Всі новини на одному каналі в Google News
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook
Читати інші новини
