Мрії на пуантах: у Хмельницькому відбувся випускний концерт школи танцю «PINNA BALLET»

Уже понад 11 років у нашому місті успішно працює школа танцю «PINNA BALLET», яка невпинно займається артпросвітницькою діяльністю та популяризацією балетного мистецтва. Днями в затишній атмосфері обласного драмтеатру пройшов випускний вечір-концерт, де свої досягнення продемонстрували молоді та зовсім юні балерини. Ці талановиті виконавиці, без сумніву, вже зовсім скоро гучно заявлять про себе й наше місто у світі витонченого мистецтва руху та грації. Нашим кореспондентам також пощастило стати частиною цього чарівного свята балету. Про дитячі мрії на пуантах поговорили з керівницею школи Азізою Килим.

З перших хвилин відвідин обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького ввечері п’ятниці можна було відчути справжню атмосферу казки. Адже поверхами і закутками театру в неймовірної краси костюмах, схожих на безе всіх відтінків ніжності, кружляли, крутились, сідали в шпагат і творили філігранні хореографічні піруети дівчата — від малечі до юнок. Вся ця вітальна містерія гарантувала: вечір буде сповнений феєрії краси й тріумфу таланту.

Якщо подивитися на події ретроспективно — так і сталося, адже з театру ми вийшли абсолютно захопленими юними талантами, які ось-ось точно підкорятимуть світові сцени. Але ж хто є тими людьми, які відчайдушно будують у нашому місті танцювальну традицію і вже з перших років життя закохують дітей у довершене мистецтво «на пуантах»? Насправді, ця людина, а точніше молода мама, професійна танцівниця, хореографка і директорка танцювальної школи «PINNA BALLET» Азіза Килим знайома нашій редакції вже понад п’ять років. Хто пам’ятає у нашому місті в приміщенні ХОХМ неповторну подію «Ескізи — музично-хореографічний перформанс», той точно згадає одну з його натхненниць — пані Азізу. Вже тоді мисткиня займалась вихованням мистецької зміни. Про історію школи і вайб її створення ми спитали у директорки особисто.

— Скільки років існує школа танцю та що надихнуло вас на її створення?

А.К.: Цьогоріч закінчився наш 11-й навчальний рік. Ще будучи студенткою в Педагогічному університеті ім. М. Драгоманова, на державному іспиті на запитання екзаменатора про педагогічні плани на майбутнє я відповіла, що маю велике бажання розвивати культуру міста (на що той зухвало посміявся). Взагалі, я планувала довго танцювати, але після отриманої травми повернулася додому і взялася за своє — розвивати культуру Хмельницького.

— Цього разу звітний концерт — це випуск школи. Хто є цьогорічними випускницями?

А.К.: Це уже другий наш звітний захід, на якому ми випускаємо учениць. Цього року наші випускниці — Вікторія Кушнір, Ліана Скиданюк, Дарʼя Шаєвська, і всі вони планують поєднати своє професійне життя з танцем.

— На вашу думку, коли краще віддавати малечу на балет і чи існує віковий старт для цього?

А.К.: Ми приймаємо дітей з 4 років, але це швидше заняття для розвитку нейронних звʼязків, розуміння карти тіла, ритміки, знайомство з дисципліною та музикою. З 6-7 років наше завдання — виховати азартних атлетів, які будуть любити рухатись якомога вище, якомога швидше і якомога сильніше. Більш професійне вивчення класичного танцю починається у віці 9-11 років. До того тіло й нервова система не в змозі виконувати ті завдання, які диктує нам система балету.

— З яким віком балерин цікавіше працювати, чи є особливості?

А.К.: З кожним віком працювати цікаво, у кожному віці свої принципи сприйняття інформації і свій неповторний гумор. Особисто мені найбільше імпонує працювати з підлітками. Обожнюю спостерігати за їхнім стилем, за їхньою взаємодією — погляди на життя і виконання набувають глибших сенсів. Вони люблять дистанцію, повагу і кордони, я захопливо і бережно працюю з дітьми такого віку.

— Розкажіть докладніше про матеріал випускного концерту: як він підбирався і що взято за основу? З якими складнощами або курйозами ви зіткнулися при підготовці?

А.К.: Перше відділення нашого концерту — наш звичний формат — гала-концерт. Тут не було ніяких неочікуваних курйозів. Друге відділення — показ одноактного балету «Пахіта». За основу взята музика Людвіга Мінкуса, хореографія французького балетмейстера Маріуса Петіпа, яку викладачки нашої школи Олена Чудо та Олександра Данькова адаптували під наших учениць. Найбільше тривожності викликали костюми, деякі пачки приїхали в передостанній день перед концертом. Ми замовляємо їх у кравчині з Одеси. Щодо інших моментів — ми працюємо з дітьми, тому і викладачки, і діти завжди готові до помилок. Наша задача в такі моменти — бути опорою дітям і навчити їх адаптивно і спокійно на них реагувати. Також перша сцена другої дії додалася досить пізно, ми хотіли зробити балет трохи довшим, і Олена запропонувала цікавий і новий для нас формат відкриття балету. Діти прекрасно впоралися із завданням.

— Яка роль батьків в успіху майбутньої балерини?

А.К.: Роль батьків до підліткового віку, як на мене, прямо пропорційна ролі викладача. Багато факторів мусить зійтися, щоб дитина любила займатися балетом, не маючи поруч прикладів (як трапляється у нас в Хмельницькому). Але за любові батьків до цього мистецтва, відповідального ставлення та довіри до викладача народжується прекрасний тандем, в якому і дитина, і викладач, і батьки максимально включені в процес, який і дає результати.

— Для вас «PINNA BALLET» — це…?

А.К.: Не можу легко відповісти на це запитання. З одного боку, це частина мене, з іншого боку — це наші викладачки, які вкладають свої сили, любов до танцю й дітей, це наші діти та батьки. «PINNA BALLET» — це моя робота, яку я обрала свідомо. Максимально різностороння й тривожна, але дуже красива, тому я її люблю.

Зізнаємося вам, шановні читачі, чесно: нам вдалося потрапити лише на друге відділення концерту. Та навіть цього вистачило, щоб нас охопив вихор емоцій, захоплення та здивування від цієї дивовижної гармонії щирості дитинства й професіоналізму зрілого митця. Поставити повноцінну хореографічну виставу, де беруть участь групи різного віку та рівня підготовки, об’єднавши всі елементи — кожен рух, кожну деталь презентації — у єдине злагоджене та гармонійне полотно, є справжнім викликом. Однак педагогічний колектив школи блискуче впорався з цим нелегким завданням.

Історія Пахіти — повелительки танцю, оживає на сцені через індивідуальні хореографічні виступи кожної учасниці. Від наймилішої малечі, яка тільки ступає до світу танцю, через юних підлітків, що роблять свої перші впевнені кроки на сцені, і до витончених юнок, які вже готові підкорювати великі театральні майданчики. Центральна постать цього дійства — головна героїня — стає завершальною нотою досконалості, немов фінальний штрих у роботі художника, яким він проголошує: шедевр створено!

Ця подія захоплює своїм чарівним настроєм, адже її краса та мистецький сенс дарують справжнє відновлення душі через мистецтво — настільки досконале, бо створене з любов’ю. Ця любов відчувається в кожній деталі: у витончених костюмах, ретельно підібраній музиці, але найбільше — у світлі, яке струмує з очей танцівниць. Воно віддзеркалюється в їхніх щирих усмішках і впевненості, з якою вони виходять із-за куліс, щоб подарувати світові своє мистецтво. Таку любов неможливо не помітити, і саме вона наповнює серця натхненням.

Серце спонукає вигукнути «Браво!» на увесь голос, адже ці дівчата заслуговують кожної хвилини захоплення. Залишається лише сподіватися, що попереду на них чекають світові тури, престижні нагороди й вражаючі постановки, які прославлятимуть українську культуру — унікальну, вільну та тріумфальну!

Читайте також: Сторінками невідомого: як Хмельницький відкривав таємниці українського балету

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook