Культову п’єсу Альбера Камю покажуть у Хмельницькому
У Хмельницькому театрі ім. Старицького фіналом 95-го сезону стане прем’єра драми Альбера Камю «Калігула». Постановка режисера Станіслава Садаклієва розкриє болісно актуальні теми абсолютної влади, тиранії та меж людської свободи.
Культову п’єсу Альбера Камю покажуть у Хмельницькому
«Вистава, де античний сюжет звучить болісно актуально», – так звучить фрагмент опису нового прочитання п’єси «Калігула», яка вже цього тижня фіналізує 95-й театральний сезон в Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М. Старицького. Про подробиці постановки та головний меседж прем’єри – дізнавалися у режисера Станіслава Садаклієва та акторського складу.
«Калігула» — одна з найглибших і найтрагічніших драм Альбера Камю, у якій знайшли втілення його роздуми про абсурд людського буття, межі свободи та руйнівну природу абсолютної влади. Робота над твором тривала майже шість років: від першого варіанта, написаного 1938 року, до остаточної редакції, завершеної в 1944 році.
Прем’єра п’єси відбулася 26 вересня 1945 року в паризькому Театрі Еберто і стала помітною подією культурного життя повоєнної Франції. Образ римського імператора на сцені втілив видатний актор Жерар Філіп, чия майстерна гра сприяла широкому визнанню твору. Первісно драма складалася з чотирьох дій, однак у сучасній театральній практиці її нерідко адаптують, скорочуючи до однієї або двох дій.
Свідомість у двобої з дійсністю
Поєднуючи історичний сюжет із глибокими філософськими узагальненнями, «Калігула» посідає особливе місце не лише у творчій спадщині Камю, а й у світовій драматургії XX століття, будучи віддзеркаленням філософської доктрини автора та акцентуючи на її ключових тезах:
«Я не божевільний, більше того, я ніколи не був такий розумний, як зараз. Просто я раптом відчув потребу у неможливому. (Пауза.) Речі, такі як вони є, не влаштовують мене»
«Свідомість у двобої з дійсністю, яка перемагає» – так окреслював екзистенціаліст Камю найпрекрасніше явище – образ гордої людини, яка пройшла свій шлях вершин і втрат, розчарувань і віднайдення нових цінностей, але не втомилась шукати рішення для побудови справедливого світу. Його Калігула став продуктом досвідного спостереження: за зміною режимів, кровопролиттям війни і спірального обертання історії, що в комплексі породило п’єсу на всі часи. Адже, як би еволюція не старалась, тиранія існує до сьогодні, чому ми є прямими свідками.
Саме з огляду на українське щодення – перебите амбіціями одного з актуальних тиранів (або і кількох), особливо на часі у формі мистецького діалогу пізнати історію краху правителя імперії, який, розчарувавшись у сенсі життя, намагається відібрати його в оточуючих, знищити створену вертикаль влади, піддати майбутнє питанню виживання – називаючи цей процес тріумфом справжньої свободи:
«Це властивість будь-якого імператора. (Втомлено відвертається.) Я зрозумів нарешті, в чому користь влади. Вона дає шанс досягти неможливого. Починаючи з сьогоднішнього дня свобода більше не має меж… У цьому світі немає сенсу, і той, хто дізнається про це, набуде свободи»
У розмовах про постановку «Калігули» режисери та театрознавці ніде ніде не приховували складності сприйняття цієї п’єси широкою аудиторією. Твір Альбера Камю виходить далеко за межі історичної драми про римського імператора: це насамперед філософська притча про абсурдність існування, свободу та межі людської влади. Саме тому багато глядачів, які очікують традиційного розвитку сюжету, можуть не одразу зрозуміти прихований зміст твору.
Погляд режисера: виховання інтелектуального глядача
На думку запрошеного до нашого міста для постановки вистави головного режисера Черкаського драматичного театру ім. Т. Шевченка Станіслава Садаклієва, «Калігула» вимагає від глядача не лише емоційного співпереживання, а й інтелектуальної співучасті.
Режисер прем’єрної вистави підкреслює, що завдання театру полягає не в тому, щоб дати готові відповіді, а в тому, щоб спонукати людину замислитися над питаннями, які порушує Камю:
«Театр має за одну зі своїх місій – виховання. Саме тому я вважаю що періодично треба брати серйозні матеріали: глибокі, багатошарові, щоб не тільки розважати публіку, а й виховувати її і виховуватись разом з нею. Бо ми всі, коли обираємо важкий чи цікавий матеріал – в першу чергу копаємось в ньому, розбираємо його, не одразу все розуміючи, виправдовуємо чи не виправдовуємо якійсь дії головних чи другорядних персонажів. «Калігула» – це глибока п’єса, яка спонукає думати, аналізувати. Ця п’єса не дає відкритих відповідей, але однозначно піднімає дуже важливі актуальні питання для суспільства як такого. В цій постанові не тільки про імператора, а про саму систему – піраміду влади і тих, хто в ній існує»
Акторське перевтілення: тиран чи трагічний митець?
Виконавці ролі імператора Калігули — Дмитро Франчук та Олександр Віт — підійшли до створення сценічного образу з високим рівнем професійної відповідальності та творчої самовіддачі. Усвідомлюючи складність і багатогранність персонажа, актори зосередилися не лише на відтворенні його зовнішніх проявів влади й деспотизму, а й на розкритті внутрішньої філософської мотивації героя.
Оскільки особистісні якості виконавців природно далекі від жорстокості та руйнівного світогляду Калігули, процес підготовки до ролі вимагав глибокого занурення в драматургічний матеріал, історичний контекст і філосорські ідеї, закладені автором. Формуючи сценічний образ, актори використовували широкий спектр художніх засобів – від пластики й інтонаційної виразності до тонкої психологічної розробки характеру. Саме завдяки такій кропіткій роботі перевтілення, за словами акторів, має набути переконливості та внутрішньої цілісності, дозволивши глядачеві побачити в Калігулі не лише тирана, а й трагічну особистість, яка веде болісний пошук сенсу існування та абсолютної свободи.
«Я виконую роль Калігули – імператора, тирана. Але це тиран не в класичному розумінні цього слова, він більше митець. Адже він на всі свої дії, вчинки дивиться через призму мистецтва. В цих діях Калігула бачить відродження, наповнення як для себе так і для всього світу. Коли ти граєш тирана – то як людині важко виділити в цьому персонажі щось позитивне. В моєму розумінні тиранію загалом важко виправити, виділити в ній якійсь хороші якості. Як для актора, який виконує роль тирана – процес побудови розуміння свого героя тут просто необхідний. При підготовці я дізнаюсь підґрунтя тиранії Калігули – чому він це робить. Мій герой не настільки поганий по відношенню до свого оточення, наскільки воно його бачить. Зрозуміло, що вчинки його погані, але він людина зі своїми емоціями і переживаннями. Як актору мені відверто шкода свого героя, якому не вдалося здійснити те про що він мріяв – показати світ таким яким він його бачив, бачив як митець!»
«Імператор Калігула не просто так обраний Камю, як прототип певного абсолюту влади, абсолюту впливу, людського впливу. Наразі, цей персонаж робить з себе Бога і хоче показати, що він може замінити Бога, але насправді ми бачимо чим це може завершитись. На мою думку – межі вседозволеності влади не існує, це так би мовити своєрідна лабораторія дослідження людської психіки – зі сторони мого персонажа, по відношенню до інших героїв. Калігула постійно пробує допуск – куди його і його владу, вплив допустить його оточення, тому що з рештою одна з найстрашніших сил це страх і страх смерть. І кожен з оточення Калігули розуміє що ціною непослуху буде смерть. Театр – це є мистецтво і ми показуємо життя творчими, художніми засобами, використання власних досвідів розчарувань і криз при підготовці ролі були б персональною психотерапією. Тож, тільки мистецтво і творчість, поринання в атмосферу матеріалу – головують у підготовці цього образу»
Ми вже в емоційному очікуванні прем’єри, яка точно підлікує мистецтвом стан навіть критичного розчарування часом, хоча сам Камю точно б присвятив нашому щоденню якщо не оновлену «Чуму», то точно сиквел історії падіння імперії.
Герой Камю наприкінці оригінальної п’єси викликає більше емоцій співчуття, ніж гніву, адже Калігула власне і знищує тиранію на чолі з собою, щоб розкаятися у своїх попередніх діях, позбавляючи створену ним систему майбутнього в прямому сенсі, шукаючи здобуття Місяця як точки початку побудови нового, ідеального суспільства. Проте його образ навряд чи можна цілком перенести на основного тирана сьогодення, який не збирається зупинятися у своїх кривавих амбіціях, в яких немає ні краплі каяття, жалю, самоаналізу. А так хочеться присвятити саме цьому тирану безсмертні слова Альбера Камю саме з «Калігули»:
«В історію, Калігула, в історію!»
Прем’єра «Калігули» відбудеться у четвер, 25 червня, о 18:00, а безпосередньо закриття 95-го театрального сезону цією ж виставою – 28 червня 2026 року теж о 18:00. Тож не пропустіть яскраві емоції просвіти свідомості театром.
Читайте також: Закриття сезону та гучні прем’єри: афіша подій у Хмельницькому на 23–28 червня
Всі новини на одному каналі в Google News
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook
Читати інші новини
